1. Словник синонімів Караванського

знати

Відати, бути в курсі чого; (ремесло) розумітися на, тямити в; (по-грецьки) могти, уміти; (кого) бути знайомим <�знатися> з; (хто є хто) розуміти, усвдомлювати; (за ким) примічати; (одного Бога) визнавати; (горе) зазнавати, переживати; ПР. СЛ. (пальці) видко, помітно; (з ч. не) невідомо <н. не знати хто>; (з ппр. сл. абсолютно нічого не) ні сном ні духом не знати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знати — зна́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. знати — I відати, знавати, знатися (на чому), кумекати, петрати, розумітися (на чому), тямити, чувити ("Може, ви чувили?" в знач. "знали") Фразеологічні синоніми: бути обізнаним; бути поінформованим; знати батька свого лисого; знати від "а" до "я"... Словник синонімів Вусика
  3. знати — знаю, знаєш, недок. 1》 перех., також про кого – що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь. || що за ким, перев. із запереч. част. не – вважати щось властивим кому-небудь. Знаю я вас ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. знати — зна́ти : ◊ да́ти зна́ти повідомити (м, ср, ст): Дай знати, коли зможеш прийти, я тоді також підійду (Авторка) ◊ зна́ти, котрою ка́ртою загра́ти → карта Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. знати — Будеш знати по чому локоть кваші. Зазнаєш клопоту та біди. Дай Боже усе знати, та не все робити. Треба знати і добре і лихе, та не випробовувати лиха на собі. Знав добре Біг, що не дав свині ріг. Щоб злоба та самоволя не панували у світі. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. знати — (аж) па́льці зна́ти. Що-небудь невправно, невміло зроблене, невдало приховане; відчутно, помітно. Бреше, аж пальці знати (Укр.. присл..); Пархім орав. У плуг молодичків він здумав попитати: Пішли Бички вихрить — аж пальці знати (Л. Фразеологічний словник української мови
  7. знати — БАЧ у знач. вставн. сл., розм. (ужив. при потребі звернути увагу співрозмовника на певний аспект думки), БА́ЧИШ (БА́ЧИТЕ) розм., БА́ЧТЕ розм. ; РОЗУМІ́ЄШ (РОЗУМІ́ЄТЕ) розм., ЗНА́ЄШ (ЗНА́ЄТЕ) розм. (мають менше змістове навантаження, ужив. Словник синонімів української мови
  8. знати — Зна́ти, зна́ю, зна́єш, зна́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. знати — ЗНА́ТИ, зна́ю, зна́єш, недок. 1. перех., також про кого— що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь. [Деїфоб:] Хіба ти знаєш заміри чужинця, що так його рівняєш до гієни? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. знати — Знати, -знаю, -єш гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93. 2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. Словник української мови Грінченка