знати
зна́ти
знаю, знаєш, недок.
1》 перех., також про кого – що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь.
|| що за ким, перев. із запереч. част. не – вважати щось властивим кому-небудь.
Знаю я вас ірон. — уживається як вияв недовір'я, сумніву.
Знай мою добрість — уживається для підкреслення доброзичливості у ставленні до кого-небудь.
Знай наших! — уживається при виявленні почуття самовдоволення, гордості.
2》 перех., також з інфін. Мати певні чи спеціальні знання в якійсь галузі, бути обізнаним із чим-небудь, розбиратися в чомусь.
|| також із підрядним реченням, розм. Могти, уміти що-небудь робити, поводитися певним чином.
Знати лік чому — а) вміти лічити що-небудь; б) уміти бути ощадливим.
3》 перех. Бути знайомим з ким-небудь.
|| Вважати, признавати кого-небудь близьким, рідним.
|| Вирізняти з ряду подібних; узнавати. Знати в обличчя.
4》 перех. і без додатка. Розуміти, усвідомлювати що-небудь.
|| Здогадуватися про що-небудь.
5》 перех., перев. у запереч. реченнях. Визнавати кого-, що-небудь, рахуватися з кимось, чимось.
6》 перех. Зазнавати чогось на своєму віку, переживати, відчувати що-небудь.
|| Мати що-небудь, користуватися чимось. Не знати втоми. Не знати страху.
7》 перех., також із підрядним реченням, у знач. присудк. сл., розм. Видно, помітно.
8》 тільки 2 ос., неперех., у знач. вставн. сл., розм. Уживається для зосередження уваги співрозмовника на чому-небудь.
9》 тільки інфін., неперех., у знач. вставн. сл., розм. Уживається для вираження припущення, ймовірності чого-небудь; напевне, мабуть.
Бог його знає, що (куди, як, які і т. ін.) — а) невідомо, незрозуміло, що (куди, як і т. ін.); б) (у знач. підсил. част.) уживається для вираження захоплення, здивування, незадоволення і т. ін.
Знати міру в чому — дотримуватися певних меж у чому-небудь.
Пора і честь знати — час кінчати що-небудь, іти звідкись.
Хто [його] знає — невідомо.
Як сам знаєш — як хочеш.
Значення в інших словниках
- знати — зна́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- знати — Відати, бути в курсі чого; (ремесло) розумітися на, тямити в; (по-грецьки) могти, уміти; (кого) бути знайомим <�знатися> з; (хто є хто) розуміти, усвдомлювати; (за ким) примічати; (одного Бога) визнавати; (горе) зазнавати, переживати; ПР. СЛ. Словник синонімів Караванського
- знати — I відати, знавати, знатися (на чому), кумекати, петрати, розумітися (на чому), тямити, чувити ("Може, ви чувили?" в знач. "знали") Фразеологічні синоніми: бути обізнаним; бути поінформованим; знати батька свого лисого; знати від "а" до "я"... Словник синонімів Вусика
- знати — зна́ти : ◊ да́ти зна́ти повідомити (м, ср, ст): Дай знати, коли зможеш прийти, я тоді також підійду (Авторка) ◊ зна́ти, котрою ка́ртою загра́ти → карта Лексикон львівський: поважно і на жарт
- знати — Будеш знати по чому локоть кваші. Зазнаєш клопоту та біди. Дай Боже усе знати, та не все робити. Треба знати і добре і лихе, та не випробовувати лиха на собі. Знав добре Біг, що не дав свині ріг. Щоб злоба та самоволя не панували у світі. Приповідки або українсько-народня філософія
- знати — (аж) па́льці зна́ти. Що-небудь невправно, невміло зроблене, невдало приховане; відчутно, помітно. Бреше, аж пальці знати (Укр.. присл..); Пархім орав. У плуг молодичків він здумав попитати: Пішли Бички вихрить — аж пальці знати (Л. Фразеологічний словник української мови
- знати — БАЧ у знач. вставн. сл., розм. (ужив. при потребі звернути увагу співрозмовника на певний аспект думки), БА́ЧИШ (БА́ЧИТЕ) розм., БА́ЧТЕ розм. ; РОЗУМІ́ЄШ (РОЗУМІ́ЄТЕ) розм., ЗНА́ЄШ (ЗНА́ЄТЕ) розм. (мають менше змістове навантаження, ужив. Словник синонімів української мови
- знати — Зна́ти, зна́ю, зна́єш, зна́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знати — ЗНА́ТИ, зна́ю, зна́єш, недок. 1. перех., також про кого— що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь. [Деїфоб:] Хіба ти знаєш заміри чужинця, що так його рівняєш до гієни? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- знати — Знати, -знаю, -єш гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93. 2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. Словник української мови Грінченка