знати
I
відати, знавати, знатися (на чому), кумекати, петрати, розумітися (на чому), тямити, чувити ("Може, ви чувили?" в знач. "знали")
Фразеологічні синоніми: бути обізнаним; бути поінформованим; знати батька свого лисого; знати від "а" до "я"; знати "від" і "до"; знати в лице; знати в обличчя; знати всі ходи і виходи; знати до ладу; знати до пуття; знати з перших рук; знати міру; знати навпомацки (землю); знати на зубок; знати напам'ять; знати наперед; знати по собі; знати своє місце; знати собі ціну; знати тільки з миски та в рот; знати п'яте через десяте; знати толк; знати, як лисого; знати, як лихого шеляга; знати, як мідний шеляг; знати, як облупленого; знати, як свої долоні; знати, як свої п'ять пальців; знати, як свої п'ять пучок; знати, як свою власну кишеню; знати, як таблицю множення; знати, як чоботи на своїх ногах; мати відома
Приповідки: Знаєш ти багато, уночі родившись та ще й у погребі. Кому, як угодно, а ми, як знаєм. Знаю од краю і до краю, а всередині не знаю. Ти тільки й знаєш, що з миски та в рот. Я вже більше забув, ніж ти знаєш. Дечому вчилися, то дещо й знаєм. Самі знаємо, що "цоб" — до себе, а "цабе" — від себе. Це навіть ярмаркові кури знають. Знає, що вчора їв. Знає, що люди забули. Все знає, тільки нічого не вміє. Дай, Боже, все знати, а не все робити. "А знаєш?" "Знаю." "А догадався?" "Кий біс!" Багато знає, а ще більше забув. Знає, що в людей у горшках кипить. Знає кінь навіщо голоблі б'є.
II
див. мабуть
Значення в інших словниках
- знати — зна́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- знати — Відати, бути в курсі чого; (ремесло) розумітися на, тямити в; (по-грецьки) могти, уміти; (кого) бути знайомим <�знатися> з; (хто є хто) розуміти, усвдомлювати; (за ким) примічати; (одного Бога) визнавати; (горе) зазнавати, переживати; ПР. СЛ. Словник синонімів Караванського
- знати — знаю, знаєш, недок. 1》 перех., також про кого – що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь. || що за ким, перев. із запереч. част. не – вважати щось властивим кому-небудь. Знаю я вас ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знати — зна́ти : ◊ да́ти зна́ти повідомити (м, ср, ст): Дай знати, коли зможеш прийти, я тоді також підійду (Авторка) ◊ зна́ти, котрою ка́ртою загра́ти → карта Лексикон львівський: поважно і на жарт
- знати — Будеш знати по чому локоть кваші. Зазнаєш клопоту та біди. Дай Боже усе знати, та не все робити. Треба знати і добре і лихе, та не випробовувати лиха на собі. Знав добре Біг, що не дав свині ріг. Щоб злоба та самоволя не панували у світі. Приповідки або українсько-народня філософія
- знати — (аж) па́льці зна́ти. Що-небудь невправно, невміло зроблене, невдало приховане; відчутно, помітно. Бреше, аж пальці знати (Укр.. присл..); Пархім орав. У плуг молодичків він здумав попитати: Пішли Бички вихрить — аж пальці знати (Л. Фразеологічний словник української мови
- знати — БАЧ у знач. вставн. сл., розм. (ужив. при потребі звернути увагу співрозмовника на певний аспект думки), БА́ЧИШ (БА́ЧИТЕ) розм., БА́ЧТЕ розм. ; РОЗУМІ́ЄШ (РОЗУМІ́ЄТЕ) розм., ЗНА́ЄШ (ЗНА́ЄТЕ) розм. (мають менше змістове навантаження, ужив. Словник синонімів української мови
- знати — Зна́ти, зна́ю, зна́єш, зна́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знати — ЗНА́ТИ, зна́ю, зна́єш, недок. 1. перех., також про кого— що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь. [Деїфоб:] Хіба ти знаєш заміри чужинця, що так його рівняєш до гієни? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- знати — Знати, -знаю, -єш гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93. 2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. Словник української мови Грінченка