пахнути

Значення в інших словниках

1. пахнути — (видавати запах, здебільшого приємний) пахтіти, (більшою мірою) пахкотіти, духмяніти. Словник синонімів Полюги
2. пахнути — па́хнути дієслово недоконаного виду мати запах пахну́ти дієслово доконаного виду повіяти розм. Орфографічний словник української мови
3. пахнути — Відгонити (чим), віддавати (запахом), дихати (чим), духмянити, духмяніти, душіти, пахніти, пахтіти, тхнути Фразеологічні синоніми: бити в ніс; вдаряти в ніс; видихати аромат; видихати запах; випускати дух; відгонити духом; відгонити пахощами... Словник синонімів Вусика
4. пахнути — I п`ахнути-ну, -неш; мин. ч. пах, -ла, -ло і пахнув, -нула, -нуло; недок. 1》 чим і без додатка. Видавати, виділяти який-небудь запах. || безос. || перен. Нагадувати про кого-, що-небудь; нагадавши про себе, приваблювати. 2》 чим, перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пахнути — Духмяніти, задухмянівати, задухмяніти, здухмянювати, здухмяніти, надухмянювати, надухмяніти, понадухмянювати, одухмянювати, одухмяніти, подухмянювати, подухмяніти, удухмянювати, удухмяніти, повдухмянювати, пахтіти, запахтіти, напахтіти, опахтіти, попахтіти, спахтіти Словник чужослів Павло Штепа
6. пахнути — ПАХНУ́ТИ, не́, док., розм. Повіяти, донестися або обдати, охопити (про вітер, запах, тепло, холод і т. ін.). Свіжий вітрець пахнув йому в гаряче лице (Панас Мирний); Передранкова вогкість пахнула мені назустріч, коли я розчинив двері надвір (Ю. Словник української мови у 20 томах
7. пахнути — па́хнути: ◊ то не добром па́хне про передчуття чогось лихого (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. пахнути — ді́ло труба́ (таба́к, ва́кса) чиє, ірон. Комусь зовсім погано; у когось дуже погані, зовсім безнадійні справи. Кукса хоч і п’яний був, але подумав трохи і бачить, що діло його труба (В. Кучер); (Хома:) Ваші бороняться. Фразеологічний словник української мови
9. пахнути — I. ВІДГО́НИТИ чим (мати запах чого-небудь), ВІДДАВА́ТИ, ПАХТІ́ТИ розм., ТХНУ́ТИ розм.; ПРИПАХА́ТИ розм. (про легкий або неприємний запах); ПЕ́РТИ фам. (про сильний неприємний запах). Словник синонімів української мови
10. пахнути — ПА́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. пах, ла, ло і па́хнув, нула, ло; недок. 1. чим і без додатка. Видавати, виділяти який-небудь запах. Пахла земля, пахли недавно зрубані дерева, солома, і навіть старий півзотлілий пліт з перелазом хотів, здавалося... Словник української мови в 11 томах
11. пахнути — Па́хнути, -ну, -неш гл. Пахнуть, издавать запахъ. Пахне бузком, конвалією. Стор. МПр. 80. щоб твій и дух не пах! Чтобъ тебя здѣсь не было. Ном. № 5142. гарбузом пахне. Будетъ отказъ на сватовство. І багата, і хороша, хто погляне, — ахне. Словник української мови Грінченка