пахнути

ПАХНУ́ТИ, не́, док., розм.

Повіяти, донестися або обдати, охопити (про вітер, запах, тепло, холод і т. ін.).

Свіжий вітрець пахнув йому в гаряче лице (Панас Мирний);

Передранкова вогкість пахнула мені назустріч, коли я розчинив двері надвір (Ю. Смолич);

// безос., чим, перен. Ви́кликати в кого-небудь відчуття пахощів і т. ін.

Від картини пахнуло на неї духом весняної, вогкої, щойно розмерзлої землі... (В. Козаченко);

// безос., чим, перен. Передатися кому-небудь, поширитися на когось (про почуття, настрої, який-небудь стан і т. ін.).

Давня Катря. Огнем да полум'ям од неї пахнуло – як колись (Марко Вовчок).

ПА́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. пах, ла, ло і па́хнув, нула, ло; недок.

1. чим і без дод. Видавати, виділяти який-небудь запах.

Пахла земля, пахли недавно зрубані дерева, солома, і навіть старий півзотлілий пліт з перелазом хотів, здавалося, усміхнутись запахом (Г. Хоткевич);

Сад шумить... Вікно моє розкрите... Пахнуть медом яблуні в цвіту (В. Сосюра);

// безос.

Над Ташанню пахло вербовими кладками (Григорій Тютюнник);

// перен. Нагадувати про кого-, що-небудь; нагадавши про себе, приваблювати.

– Змалечку дуже любив .. сіно робити [косити], і тепер мені та робота аж пахне (І. Франко);

Шумлять, як в дитинстві, тополі, І пахне дитинством земля (М. Нагнибіда).

2. чим, перен., розм. Виявляти ознаки, прикмети наявності або наближення чого-небудь.

– Хата пусткою пахне, німі стіни холодні мовчать (Ганна Барвінок);

Була весна 1850 року. Місяць березень проспівав свою пісню в степах. Скрізь пахло відновленням (Н. Рибак);

// безос.

Воно-то правда, та брехнею дуже пахне (Номис);

// Ставати близьким до здійснення; наближатися (про подорож, мандрівку і т. ін.).

– Та вже весна, та вже красна, Із стріх вода капле. Молодому козакові – Мандрівочка пахне (І. Манжура);

Мандрівка пахне, аж серце п'яне! (М. Рильський).

3. чим, перен., розм. Містити в собі можливість, загрозу спричинитися до чого-небудь, закінчитися чимсь (звичайно неприємним, небезпечним).

[Юлія:] Чую вже, що та похвала для Омелька не добром пахне (І. Франко);

Коли до змагань залишається тиждень, Круглов розумів, що справа пахне скандалом (І. Багмут).

◇ (1) Ді́ло тютюно́м па́хне (д) див. ді́ло;

(2) [І] [бли́зько] не па́хне ким, чим – кого-, чого-небудь зовсім нема.

От і виходить – на-гора півнорми і не більше. А він десяток-півтора тих вагонеток тягне. От і виходить – на-гора рекордом і не пахне (П. Дорошко);

Відпочиваючих [на дачі] не було. Санінспекторами і близько не пахло. І тому всі три пси, вільно розтягнувшись на піску, .. мирно і солодко дрімали на сонці (В. Козаченко);

– Я й кажу, – духи дорогі, культурні, а культурою, вибачаюсь, не пахне (А. Крижанівський);

(3) Па́хне гарбузо́м, жарт. – передбачається відмова тому, хто сватається.

– Який, – кажуть, – враг просить його силовати? Вона [дочка] з дорогою душею піде! – Чого ж се так? – одвітують кармазини. – А може, й гарбуза втелющить! – Гарбуза? Ні, не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучку (П. Куліш);

Ой рад би я тебе сватать, та гарбузом пахне (Л. Забашта);

(4) Па́хне по́рохом – наближається, загрожує війна.

В повітрі пахне реакцією, а значить, і порохом (М. Коцюбинський);

(5) [В пові́трі] па́хне / запа́хло сма́леним [во́вком] (сма́женим, гірчи́цею і т. ін.) – наближається або передбачається яка-небудь небезпека, загроза чи неприємність.

[Залєський:] Справа у мене до тебе є. [Ганна:] Справа? [Залєський:] Ого, як стрепенулася. Видно, добре чуєш, де смаженим пахне (В. Собко);

Боровець брав за камінь не тільки гроші, але й натуроплату .. Потім приїхала дружина Боровця і, відчувши, що тут пахне смаленим вовком, позбавила паню секвестраторку можливості трудитися разом з Боровцем (Ю. Мельничук);

Вихопивши із ярма занозу, відскакує [Тимко] вбік, чекає, коли Прокіп зробить до нього перший крок. Але той, мабуть, розуміє, що в повітрі пахне смаленим, стоїть, не рухаючись, тяжко сапає (Григорій Тютюнник);

Зачувши войовничі вигуки Одарки, лікар здогадався, що пахне смаленим. Не гаючись, замкнувся у своїй кімнаті (Ю. Збанацький);

Переляк добре витвережує хмільні голови. Більшість бандитів, зрозумівши, що тут пахне гірчицею, рачки поповзли назад (В. Вільний);

(6) Па́хне (смерди́ть) земле́ю від кого – хто-небудь близький до смерті.

Од неї пахне вже землею, Уже й мене не пізнає! (Т. Шевченко);

Чи вам же пристало балакати про кохання?.. Від вас же землею смердить! (М. Кропивницький);

(7) По́рохом па́хне – наближається війна, загрожує небезпека.

А врешті – хто його знає, що ще у нас буде. В повітрі пахне реакцією, а значить і порохом (М. Коцюбинський);

(8) Па́хне (ві́є, тя́гне, віддає́ і т. ін.) пу́сткою, безос. – відчувається запустіння, відсутність людей.

Пахне пусткою в хаті (приказка);

З чорних, закурених вікон залізничих майстерень віяло холодом і пусткою (Б. Антоненко-Давидович);

Простора хата у відьми, а якось пусткою оддає; і вікна чималі, а сумно (О. Стороженко);

В хаті віяло пусткою. Нетоплена кілька днів піч дихала холодом (Ю. Збанацький);

Спра́ва па́хне сканда́лом див. спра́ва¹;

Тюрма́ па́хне див. тюрма́;

(9) У пові́трі па́хне чим – відчувається щось (про настрої суспільства).

В повітрі пахне реакцією, а значить і порохом (М. Коцюбинський);

(10) Чим (яки́м ду́хом) па́хне – що буде, яка ситуація або що загрожує і т. ін. (перев. про щось неприємне).

Волосний писар, що вже двадцять і один рік писарює, пройшов крізь сито й решето і знає добре, де чим пахне (Б. Грінченко);

Ціла родина знає дуже добре, чим пахне, коли збудити у батькові, їх могутньому, .. великоголовому батькові, його звірячий гнів (У. Самчук);

– Ага! – розсміявся Василенко. Відразу почули, яким духом пахне. То добре, що бояться (Ю. Збанацький);

Щоб і дух не пах (не смерді́в) див. дух.