сковувати

(що) виковувати, об-, п! КУВАТИ; (долю) творити; (кого) забивати в кайдани; (рухи) зв'язувати по руках і по ногах, кн. знерухомлювати; (думки) паралізувати; (морозом) стискати, заморожувати; (кайдани, пута, на кого) ІД. поневолювати кого.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сковувати — ско́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сковувати — -ую, -уєш, недок., скувати, скую, скуєш, док., перех. 1》 Виготовляти куванням, виковувати. || рідко. Те саме, що обковувати 1). || перен. Наполегливо, докладаючи великих зусиль, створювати що-небудь досконале, стійке міцне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сковувати — СКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СКУВА́ТИ, скую́, скує́ш, док., кого, що. 1. Виготовляти куванням; виковувати. Як почав коваль кувати, то скував таку булаву, що насилу з кузні винесли (з казки); Наш коваль все кує Та співа – додає:... Словник української мови у 20 томах
  4. сковувати — ско́вувати / скува́ти ру́ки. Позбавляти кого-небудь можливості вільно поводити себе, діяти. За все своє життя я вперше опинився в панському маєтку. Мимохіть це сковувало руки (П. Панч). ско́вувати / скува́ти язи́к (язика́) кому і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  5. сковувати — ЗАКО́ВУВАТИ (у кайдани і т. ін.), КУВА́ТИ, СКО́ВУВАТИ, ЗАБИВА́ТИ. — Док.: закува́ти, заку́ти, скува́ти, заби́ти. Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Ю. Словник синонімів української мови
  6. сковувати — Ско́вувати, ско́вую, ско́вуєш; скува́ти, скую́, скує́ш; ско́ваний і ску́тий (від ску́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сковувати — СКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СКУВА́ТИ, скую́, скує́ш, док., перех. 1. Виготовляти куванням; виковувати. Як почав коваль кувати, то скував таку булаву, що насилу з кузні винесли (Укр.. казки, легенди.. Словник української мови в 11 томах
  8. сковувати — Сковувати, -вую, -єш сов. в. скувати, скую, -єш, гл. Сковывать, сковать. Рудч. Ск. II. 41. Доброго леміша мені скував. Тоді його скували з злодіями та й повели. Рудч. Ск. II. 161. Не скуй душі живої і слова живого. Шевч. ІІ. 56. Словник української мови Грінченка