1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сковувати

ско́вувати

-ую, -уєш, недок., скувати, скую, скуєш, док., перех.

1》 Виготовляти куванням, виковувати.

|| рідко. Те саме, що обковувати 1).

|| перен. Наполегливо, докладаючи великих зусиль, створювати що-небудь досконале, стійке міцне.

2》 Надівати, накладати кайдани на кого-небудь.

|| З'єднувати кайданами кого-небудь з кимсь.

|| у сполуч. зі сл. кайдани, пута, перен. Позбавляти свободи, поневолювати.

3》 перен. Позбавляти можливості рухатися чи обмежувати її; заважати, перешкоджати легкості, свободі рухів.

|| Приводити у стан нерухомості, заціпеніння.

4》 перен. Позбавляти можливості вільно діяти, перешкоджати свободі дій, прояву, вираженню чого-небудь.

|| Позбавляти ворога, супротивника можливості активно діяти.

5》 перен. Щільно оточувати, охоплювати з усіх боків кого-, що-небудь.

6》 перен. Робити твердим, заморожуючи, вкривати льодом (річку, озеро і т. ін.).

|| безос.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сковувати — ско́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сковувати — (що) виковувати, об-, п! КУВАТИ; (долю) творити; (кого) забивати в кайдани; (рухи) зв'язувати по руках і по ногах, кн. знерухомлювати; (думки) паралізувати; (морозом) стискати, заморожувати; (кайдани, пута, на кого) ІД. поневолювати кого. Словник синонімів Караванського
  3. сковувати — СКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СКУВА́ТИ, скую́, скує́ш, док., кого, що. 1. Виготовляти куванням; виковувати. Як почав коваль кувати, то скував таку булаву, що насилу з кузні винесли (з казки); Наш коваль все кує Та співа – додає:... Словник української мови у 20 томах
  4. сковувати — ско́вувати / скува́ти ру́ки. Позбавляти кого-небудь можливості вільно поводити себе, діяти. За все своє життя я вперше опинився в панському маєтку. Мимохіть це сковувало руки (П. Панч). ско́вувати / скува́ти язи́к (язика́) кому і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  5. сковувати — ЗАКО́ВУВАТИ (у кайдани і т. ін.), КУВА́ТИ, СКО́ВУВАТИ, ЗАБИВА́ТИ. — Док.: закува́ти, заку́ти, скува́ти, заби́ти. Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Ю. Словник синонімів української мови
  6. сковувати — Ско́вувати, ско́вую, ско́вуєш; скува́ти, скую́, скує́ш; ско́ваний і ску́тий (від ску́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сковувати — СКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СКУВА́ТИ, скую́, скує́ш, док., перех. 1. Виготовляти куванням; виковувати. Як почав коваль кувати, то скував таку булаву, що насилу з кузні винесли (Укр.. казки, легенди.. Словник української мови в 11 томах
  8. сковувати — Сковувати, -вую, -єш сов. в. скувати, скую, -єш, гл. Сковывать, сковать. Рудч. Ск. II. 41. Доброго леміша мені скував. Тоді його скували з злодіями та й повели. Рудч. Ск. II. 161. Не скуй душі живої і слова живого. Шевч. ІІ. 56. Словник української мови Грінченка