тихий

Значення в інших словниках

1. Тихий — Ти́хий прізвище Орфографічний словник української мови
2. тихий — Неголосний, негучний, ледве чутний; (степ) безгомінний, безмовний, безшелесний; (плач) глухий; (- повітря) непорушний, безвітрий; (- річку) тиховодий, тихоплинний; (- море) спокійний, без хвиль, штильовий; (- гавань) сонний, затишний... Словник синонімів Караванського
3. тихий — див. безвітряний; покірний; скромний; слабодухий Словник синонімів Вусика
4. тихий — ТИ́ХИЙ, а, е. 1. Який звучить не сильно, не голосно. Він [вітер] несе в собі весь гомін землі, од тихого бриніння мушки до гуркоту грому (М. Коцюбинський); За вікном знизу чутно тихий свист (Леся Українка); Чути тихий плач матері (О. Словник української мови у 20 томах
5. тихий — -а, -е. 1》 Який звучить не сильно, не голосно. || Який майже не утворює звуків, не робить шуму. || Ледве чутний. 2》 Сповнений тиші, без голосних звуків. Тиха година — година післяобіднього відпочинку, сну (у дитячих садках, лікарнях, санаторіях і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тихий — на я́сні́ зо́рі, на ти́хі во́ди, фольк. В Україну; додому, в рідні краї. Не сьогодні завтра прибуде Селім, і ми помандруємо на тихі води, на ясні зорі, у край веселий та мир хрещений. Я теж уже так скучив за Україною, що далі терпіти не можу (В. Фразеологічний словник української мови
7. тихий — БЕЗВІ́ТРЯНИЙ (про погоду, пору дня або року і т. ін. — без вітру), БЕЗВІ́ТРИЙ рідше; ШТИЛЬОВИ́Й (перев. про погоду на морі). Побризкані росою, трави стояли тихі, принишклі... Словник синонімів української мови
8. тихий — Ти́хий, -ха, -хе; ти́хі, -хих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. тихий — ТИ́ХИЙ, а, е. 1. Який звучить не сильно, не голосно. Він [вітер] несе в собі весь гомін землі, од тихого бриніння мушки до гуркоту грому (Коцюб., І, 1955, 388); За вікном знизу чутно тихий свист (Л. Укр., II, 1951, 178); Чути тихий плач матері (Довж. Словник української мови в 11 томах