1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тихий

ти́хий

-а, -е.

1》 Який звучить не сильно, не голосно.

|| Який майже не утворює звуків, не робить шуму.

|| Ледве чутний.

2》 Сповнений тиші, без голосних звуків.

Тиха година — година післяобіднього відпочинку, сну (у дитячих садках, лікарнях, санаторіях і т. ін.).

3》 Без руху, непорушний.

|| Безвітряний.

|| Без течії, без хвиль (про воду, озеро, став і т. ін.); спокійний, без хвиль, штильовий (про море).

|| Захищений від дії зовнішніх сил (вітру, хвиль і т. ін.).

4》 Такий, де немає шуму, метушні, руху.

|| Віддалений від неспокійного, бурхливого життя.

5》 Без напруженої діяльності, бурхливого перебігу, без тривог і струсів.

|| Спокійний, безтурботний (про сон, старість і т. ін.).

|| Без бурхливих веселощів, розваг.

|| Скромний, не пишний.

6》 Який звичайно не проявляє різко чи бурхливо своїх почуттів; спокійний, лагідний.

|| Для якого характерні врівноваженість, лагідність.

|| Який виражає спокій, лагідність.

|| Приязний, доброзичливий.

7》 Слабкий, незначний за силою вияву.

|| Спокійний, не буряний, не сильний.

|| Не різкий, не надто яскравий.

|| Який проявляється не бурхливо, стримано.

8》 Повільний, нешвидкий.

|| З повільною течією (про річку, струмок і т. ін.).

9》 перен. Безмовний, сумний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тихий — (який звучить слабо) неголосний, негучний, слабкий, приглушений, (майже нечутний) глухий, (в якому нема метушні, шуму) спокійний, затишний, сонний, (про день, вечір) погідний. Словник синонімів Полюги
  2. Тихий — Ти́хий прізвище Орфографічний словник української мови
  3. тихий — Неголосний, негучний, ледве чутний; (степ) безгомінний, безмовний, безшелесний; (плач) глухий; (- повітря) непорушний, безвітрий; (- річку) тиховодий, тихоплинний; (- море) спокійний, без хвиль, штильовий; (- гавань) сонний, затишний... Словник синонімів Караванського
  4. тихий — див. безвітряний; покірний; скромний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  5. тихий — ТИ́ХИЙ, а, е. 1. Який звучить не сильно, не голосно. Він [вітер] несе в собі весь гомін землі, од тихого бриніння мушки до гуркоту грому (М. Коцюбинський); За вікном знизу чутно тихий свист (Леся Українка); Чути тихий плач матері (О. Словник української мови у 20 томах
  6. тихий — на я́сні́ зо́рі, на ти́хі во́ди, фольк. В Україну; додому, в рідні краї. Не сьогодні завтра прибуде Селім, і ми помандруємо на тихі води, на ясні зорі, у край веселий та мир хрещений. Я теж уже так скучив за Україною, що далі терпіти не можу (В. Фразеологічний словник української мови
  7. тихий — БЕЗВІ́ТРЯНИЙ (про погоду, пору дня або року і т. ін. — без вітру), БЕЗВІ́ТРИЙ рідше; ШТИЛЬОВИ́Й (перев. про погоду на морі). Побризкані росою, трави стояли тихі, принишклі... Словник синонімів української мови
  8. тихий — Ти́хий, -ха, -хе; ти́хі, -хих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. тихий — ТИ́ХИЙ, а, е. 1. Який звучить не сильно, не голосно. Він [вітер] несе в собі весь гомін землі, од тихого бриніння мушки до гуркоту грому (Коцюб., І, 1955, 388); За вікном знизу чутно тихий свист (Л. Укр., II, 1951, 178); Чути тихий плач матері (Довж. Словник української мови в 11 томах