тріщати

Значення в інших словниках

1. тріщати — тріща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. тріщати — Тріскати, лускати, (- мотор) тиркотіти, тиркотати, (раз-у-раз) тріскотіти, тріскотати, (- комах) цвіркотіти, скрекотати, сюрчати, (язиком) цокотіти, торохтіти, ляскотіти, (дрібно) дріботіти, (по всіх швах) розсідатися, (- мороз) лютувати, (- кістки) ХРУСКОТІТИ Словник синонімів Караванського
3. тріщати — див. звучати Словник синонімів Вусика
4. тріщати — 1. хрумати, хрумнути, вихрумувати, вихрумнути, захрумати, захрумнути, похрумувати, похрумнути, схрумувати, схрумати, посхрумувати, хрумкати, хрумкнути, вихрумкувати, вихрумкнути, повихрумкувати, захрумкувати, захрумкати, позахрумкувати, похрумкувати... Словник чужослів Павло Штепа
5. тріщати — ТРІЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Утворювати тріск при появі тріщини, тріщин, лопаючись, розламуючись, розриваючись на частини. Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали (І. Словник української мови у 20 томах
6. тріщати — Щу, -щиш, недок. Говорити. Як вона багато тріщить, аж вуха позакручувались. Словник сучасного українського сленгу
7. тріщати — -щу, -щиш, недок. 1》 Утворювати тріск при появі тріщини, тріщин, лопаючись, розламуючись, розриваючись на частини. || Видавати тріск або звук, схожий на тріск, під дією вогню, морозу і т. ін. || безос. Про дію сильного морозу. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. тріщати — аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Фразеологічний словник української мови
9. тріщати — БОЛІ́ТИ (про біль у голові), ТРІЩА́ТИ підсил. розм., РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ підсил. розм., РОЗЛА́МУВАТИСЯ підсил. розм., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил. розм., ЛО́ПАТИСЯ підсил. розм., РОЗСКА́КУВАТИСЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
10. тріщати — Тріща́ти, тріщу́, тріщи́ш, тріща́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. тріщати — ТРІЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Утворювати тріск при появі тріщини, тріщин, лопаючись, розламуючись, розриваючись на частини. Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали (Котл. Словник української мови в 11 томах
12. тріщати — Тріща́ти, -щу́, -щи́ш гл. 1) Трещать. На горищі.... тріщало, неначе дах зривало з хати. Стор. МПр. 37. Рвонув він раз, — тенета не тріщать. Гліб. 2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить. Ном. 3) Исчезать, уничтожаться. Словник української мови Грінченка