веліти
I
айгакати (на птиць), гейкати (на худобу), загадувати (на роботу), змушувати, казати, кусікати (цькувати собаку з наказом "кусі!"), навертати, наказувати, нацьковувати, нокати (на коней), ньокати (т.с.), повелівати, поганяти, погейкувати, понокувати, понукувати, примушувати, розпоряджатися, собкати (на волів), спонукати, спонукувати, цабекати (на волів), цобкати, цькувати (собак)
Фразеологічні синоніми: давати вказівку; давати директиву; давати загад; давати наказ; давати наряд; давати розпорядження; давати указ
Вигуки-спонукання в різних регіонах України:
до волів: гей! цабе! (праворуч), сабе! цоб! (ліворуч), ксо! соб! собі!
до індиків: кура!
до качок: атась! гиля!
до кіз: а кез! кез! коз! крьо-не! (коли завертають назад), ці! (коли гонять)
до коней: вйо! ігіне! (гуцули зупиняють коней і вертають назад), кось! (підкликають), коськи! но! (поганяють), ньо!
до котів: а дзус! а дзуски! а кет! дзус! дзуски! дзусь! кату! кет! кота! прісь! псу! тпрус! тпрусь!
до курей: агуш! агуш на банта! агуш на сідало! а киш! а куш! киш! киша!
до овець: акуш! ариш! атиш! бир! бирр! бирь! гісь! коту! траш! треш! куш! тиш!
до птиць: айга! гай-гай!
до свиней: аля! аря! аса! асаля! ачу! ксі! куцю! куць! лю! люлю-сі! люлю-сю! урю! чучу!
до собак: аціба! машир! машір! ціба! цібе! чіпа! ату його! (цькування), бери! гець! гиджа! катя! (на зайців), кусі! кусь! куш! (мисливський вигук, за яким собака має залягти й замовкнути), улюлю!
до телят: акец! алуч! бишки! бриць! куть! куч! лишки! луч! луча! лучка! люшки!
II
див. примушувати
Значення в інших словниках
- веліти — веліти і воліти Тут відмінність така. Веліти – це вимагати, наказувати. Веліти працювати. А воліти – хотіти, бажати. Волію знати всю правду. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- веліти — велі́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- веліти — ВЕЛІТИ – ВОЛІТИ Веліти, велю, велиш. Вимагати, наказувати; доручати зробити щось; не дозволяти тощо, а також переносно. Мене просив завітати до вас наш учитель Сергій Сергійович Байрачний, велів мені принести вам молока (І.Цюпа); Пристав. Літературне слововживання
- веліти — Повелівати, казати, наказувати, командувати, розпоряджатися; П. вимагати <н. як велить закон>. Словник синонімів Караванського
- веліти — [веил’ітие] -л'у, -лиш, -лиемо, -лиете; нак. -ли, -літ' Орфоепічний словник української мови
- веліти — -лю, -лиш, недок. і док. 1》 Давати розпорядження, наказувати. || Прохати, доручати зробити що-небудь. || із запереч. не. Забороняти, не дозволяти. 2》 перен. Вимагати, вважаючи правильним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- веліти — див. приказувати, розпоряджатися, регляментувати Словник чужослів Павло Штепа
- веліти — ВЕЛІ́ТИ, лю́, ли́ш, недок. і док. 1. Давати розпорядження, наказувати. Вели сестрі моїй Фамарі, Щоб коржика мені спекла (Т. Шевченко); Большакову й другому санітару він діставав .. гвинтівки з багнетами і велів тримати напоготові (Ю. Словник української мови у 20 томах
- веліти — ВИМАГА́ТИ (змушувати когось поводитися певним чином, робити саме так, як годиться), ВЕЛІ́ТИ, ЗОБОВ'Я́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПОКЛАДА́ТИ на кого, що, розм.; ШАНТАЖУВА́ТИ (вимагати за допомогою шантажу). — Док. Словник синонімів української мови
- веліти — Велі́ти, велю́, вели́ш, -ли́ть, -ля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- веліти — ВЕЛІ́ТИ, лю́, ли́ш, недок. і док. 1. Давати розпорядження, наказувати. Вели сестрі моїй Фамарі, Щоб коржика мені спекла (Шевч., II, 1953, 72); Большакову й другому санітару він діставав.. гвинтівки з багнетами і велів тримати напоготові (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- веліти — Веліти, -лю, -лиш гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? Мет. 31. не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Мет. 54. Словник української мови Грінченка