вимолювати

Значення в інших словниках

1. вимолювати — вимо́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. вимолювати — -юю, -юєш, недок., вимолити, -лю, -лиш, док., перех. Дуже або принижено благаючи, випрошувати, домагатися чого-небудь. || заст. Молячись, випрошувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимолювати — ВИМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МОЛИТИ, лю, лиш, док., що і без прям. дод. 1. Молячись, звертатися зі своїми проханнями до Бога, Богоматері, святих. Словник української мови у 20 томах
4. вимолювати — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм. Словник синонімів української мови
5. вимолювати — ВИМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МОЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Дуже або принижено благаючи, випрошувати, домагатися чого-небудь. Та й хліба свого ніколи не вистачає. Щороку батьки позичають в Сироватки, вимолюють по пуду, по півпуда (М. Ол., Чуєш.. Словник української мови в 11 томах