рвонути

Значення в інших словниках

1. рвонути — рвону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. рвонути — [рвоунутие] рвоуну, рвонеш, рвонеимо, рвонеите; нак. рвони, рвоун'іт' Орфоепічний словник української мови
3. рвонути — і рідше ірвонути, -ну, -неш, док., однокр. 1》 перех. Порушуючи цілісність чого-небудь, одним рухом рвучко розділити, розірвати його на частини. || Вкусити, гризонути. || Різко, гучно пролунати. 2》 перех. і без додатка. Рвучко, з силою смикнути, потягти. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рвонути — РВОНУ́ТИ і рідше ІРВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. 1. що. Порушуючи цілісність чого-небудь, одним рухом рвучко розділити, розірвати його на частини. Раптом молодий кріпак, що лежав на лаві, мов ужалений, схопився .. Словник української мови у 20 томах
5. рвонути — ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док. Словник синонімів української мови
6. рвонути — РВОНУ́ТИ і рідше ІРВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. 1. перех. Порушуючи цілісність чого-небудь, одним рухом рвучко розділити, розірвати його на частини. Раптом молодий кріпак, що лежав на лаві, мов ужалений, схопився.. Словник української мови в 11 томах
7. рвонути — Рвонути, -ну, -неш гл. Рвануть. Як ірвонув віжки, — мов перегоріли. Харьк. Словник української мови Грінченка