проба

Державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву.

"Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" , Стаття 1

Джерело: Словник термінів, уживаних у чинному законодавстві України на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проба — про́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. проба — Про́ба. 1. Спроба, дія з непередбачуваним результатом. Час науки [тут — навчання] аж надто короткий і дорогий, щоби вживати його на проби та експерименти (Канюк, 1911, 84). 2. мн. Досліди, випробування. Українська літературна мова на Буковині
  3. проба — Випробування, перевірка, випроба, о. пробний камінь; (п'єси) репетиція; (взір) зразок, взірець; (чого) якість, вміст; (пера) спроба; (їжі) з. куштунок. Словник синонімів Караванського
  4. проба — [проба] -бие, д. і м. -б'і Орфоепічний словник української мови
  5. проба — -и, ж. 1》 Перевірка, випробування властивостей, якостей чого-небудь і результат такої перевірки. || рідко. Те саме, що випробування 2). || Репетиція. || кін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. проба — 1. спроба 2. це співанка Словник чужослів Павло Штепа
  7. проба — ПРО́БА, и, ж. 1. Перевірка, випробування властивостей, якостей чого-небудь і результат такої перевірки. Ану, заспіваєм! Проби ради... (Т. Словник української мови у 20 томах
  8. проба — проба 1. муз. репетиція (хору, оркестру тощо)(м, ср, ст): Тоді наше помешкання перетворювалося на музучилище. Майже кожного вечора в маминій кімнаті відбувалися “проби” (Крушельницька) 2. крав. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. проба — висо́кої про́би. 1. Що-небудь досконале, майстерно зроблене, якісне і т. ін. Проза Петра Панча — література високої проби (З газети). 2. перен. Обдарований, талановитий у чомусь. Фразеологічний словник української мови
  10. проба — ВИ́ПРОБУВАННЯ (з'ясування якостей, властивостей кого-, чого-небудь, здатності до певних дій), ВИПРО́БУВАННЯ, ПЕРЕВІ́РКА, ПРО́БА, ВИ́ПРОБА, І́СПИТИ, ЕКЗА́МЕН, ВИ́ПРОБ рідше, СПРОБУ́НОК рідко, ТРЕНУВА́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  11. проба — Про́ба, -би; про́би, проб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. проба — ПРО́БА, и, ж. 1. Перевірка, випробування властивостей, якостей чого-небудь і результат такої перевірки. Ану, заспіваєм! Проби ради… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. проба — рос. проба кількісний вміст коштовного металу в лігатурному сплаві, з якого виготовляють ювелірні вироби, монети, медалі тощо. Існують метрична та каратна системи проб. Eкономічна енциклопедія
  14. проба — Проба, -би ж. Проба, испытаніе. Він приймав до свого гурту не всякого, а з проби. Стор. МПр. 113. пробу знімати. Производить опытъ, дѣлать пробу. Чи можна було витягти ту скриню в вікно, — не знаю, бо ми проби не знімали. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка