виляск
ви́ляск
-у, ч.
1》 Гучний звук, утворюваний від плескання, ляскання, ударяння об що-небудь.
2》 Пронизливий звук, що в нього переходить голосний крик, спів, сміх і т. ін.
3》 перев. мн. Відзвук, луна.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виляск — ви́ляск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- виляск — ВИ́ЛЯСК, у, ч. 1. Гучний звук, утворюваний від плескання, ляскання, ударяння об що-небудь. Десь розлігся такий виляск, що аж за озером одлунало... Словник української мови у 20 томах
- виляск — див. звучання; луна Словник синонімів Вусика
- виляск — аж ви́ляски пішли́ / йшли́. Дуже сильно, з лунким звуком. — А він таки правий... Коли гарячкуєш, хапаєшся за все відразу, то чогось та не добачиш... Ось воно тобі й дасть по потилиці, аж виляски підуть... (А. Фразеологічний словник української мови
- виляск — ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал. Словник синонімів української мови
- виляск — ВИ́ЛЯСК, у, ч. 1. Гучний звук, утворюваний від плескання, ляскання, ударяння об що-небудь. Десь розлігся такий виляск, що аж за озером одлунало… (Вовчок, VI, 1956, 336); Прискакує [Килина] до нього і пацає з виляском долонею по плечах (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах