виляск

Значення в інших словниках

1. виляск — ви́ляск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. виляск — -у, ч. 1》 Гучний звук, утворюваний від плескання, ляскання, ударяння об що-небудь. 2》 Пронизливий звук, що в нього переходить голосний крик, спів, сміх і т. ін. 3》 перев. мн. Відзвук, луна. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виляск — ВИ́ЛЯСК, у, ч. 1. Гучний звук, утворюваний від плескання, ляскання, ударяння об що-небудь. Десь розлігся такий виляск, що аж за озером одлунало... Словник української мови у 20 томах
4. виляск — аж ви́ляски пішли́ / йшли́. Дуже сильно, з лунким звуком. — А він таки правий... Коли гарячкуєш, хапаєшся за все відразу, то чогось та не добачиш... Ось воно тобі й дасть по потилиці, аж виляски підуть... (А. Фразеологічний словник української мови
5. виляск — ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал. Словник синонімів української мови
6. виляск — ВИ́ЛЯСК, у, ч. 1. Гучний звук, утворюваний від плескання, ляскання, ударяння об що-небудь. Десь розлігся такий виляск, що аж за озером одлунало… (Вовчок, VI, 1956, 336); Прискакує [Килина] до нього і пацає з виляском долонею по плечах (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах