дзвінко
дзві́нко
Присл. до дзвінкий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзвінко — дзві́нко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- дзвінко — див. голосно Словник синонімів Вусика
- дзвінко — Дзві́нко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дзвінко — ДЗВІ́НКО. Присл. до дзвінки́й. Вони реготались, мов діти: вона — тонко і дзвінко, як молода дівчина, він — грубше, передчасним баском двадцятилітнього парубка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах