кебета

Значення в інших словниках

1. кебета — кебе́та іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. кебета — Здібність, уміння, хист, талант, дар, обдаровання; розум. Словник синонімів Караванського
3. кебета — КЕБЕ́ТА, и, ж., розм. Здібність, уміння, хист; розум. Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!... Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко); [Кіндрат Антонович:] А ке, принеси мені води, побачу, чи є у тебе до того кебета? (М. Словник української мови у 20 томах
4. кебета — в голові́ кебе́та догори́ дри́ґом ста́ла у кого. Хто-небудь збожеволів, утратив здатність чітко мислити. Одного разу серед ночі .. він будить тих, що поснули, і наказує хутко вдягатись. Фразеологічний словник української мови
5. кебета — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
6. кебета — Кебе́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кебета — КЕБЕ́ТА, и, ж., розм. Здібність, уміння, хист; розум. Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!… Та що й казать? Кебети не маю (Шевч., І, 1963, 63); [Кіндрат Антонович:] А ке, принеси мені води, побачу, чи є у тебе до того кебета? (Кроп. Словник української мови в 11 томах
8. кебета — Кебета, -ти ж. Дарованіе, умѣніе, способность. Ех, як би то!.. Та що й казать! Кебети не маю. Шевч. 46. Словник української мови Грінченка