1. Великий тлумачний словник сучасної мови

лицар

ли́цар

-я, ч.

1》 іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану.

|| Воїн з важким озброєнням і спорядженням.

2》 іст. Вільний козак-запорожець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво.

3》 перен. Самовідданий, благородний захисник кого-, чого-небудь.

|| чого, перен. Людина, яка самовіддано служить певній справі, віддається їй.

4》 перен., розм. Вихована, підкреслено чемна людина.

|| Про того, до кого мають або хто має до кого-небудь сердечну прихильність. Лицар сумного образу.

5》 Почесне звання, що надається англійською королевою її підданим за вчинки, досягнення державного значення із правом додавання до імені приставки сер. Сер Пол (Маккартні).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лицар — ли́цар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лицар — Витязь; П. герой, звитяжець; п! КОЗАК. Словник синонімів Караванського
  3. лицар — див. воїн; хоробрий Словник синонімів Вусика
  4. лицар — ЛИ́ЦАР, я, ч. 1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Зібрав він лицарів своїх, Все горде-пишне панство, Щоб то шотландський вільний люд Забрати у підданство (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. лицар — ли́цар шах. кінь (ст)|| = кінь Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. лицар — ли́цар без стра́ху́ і дога́ни, книжн. Людина великої сили волі і високих моральних якостей. (Орест:) Я знаю, що ви лицар без страху і догани (Леся Українка). ли́цар без дога́ни й страху́. Фразеологічний словник української мови
  7. лицар — ГЕРО́Й (відважна, хоробра людина), БОГАТИ́Р, ЛИ́ЦАР, ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., уроч., РИ́ЦАР рідше. І всі побачили тоді, що в час війни страшної герої, вславлені в труді, на фронті теж герої (Н. Забіла); Живуть богатирі законами безсмертя (Л. Словник синонімів української мови
  8. лицар — Ли́цар, -ря, -реві, -рем, -рю! ли́царі, -рів, -рям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. лицар — ЛИ́ЦАР, я, ч. 1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Зібрав він лицарів своїх, Все горде-пишне панство, Щоб то шотландський вільний люд Забрати у підданство (Л.. Укр. Словник української мови в 11 томах