лицар

ГЕРО́Й (відважна, хоробра людина), БОГАТИ́Р, ЛИ́ЦАР, ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., уроч., РИ́ЦАР рідше. І всі побачили тоді, що в час війни страшної герої, вславлені в труді, на фронті теж герої (Н. Забіла); Живуть богатирі законами безсмертя (Л. Дмитерко); Дмитро Іванович (Яворницький) вбачав у Піддубному справжнього звитяжця, лицаря, що був гордістю нашої батьківщини (І. Шаповал); І з кручі біжать уже діти, Сестра, і дружина, і мати, Щоб витязів моря зустріти (М. Нагнибіда); Ми чоло доземно схилимо Перед рицарем-бійцем (М. Рильський).

ЛИ́ЦАР (РИ́ЦАР) іст. (західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану); ПАЛАДИ́Н іст. (із почту короля). Чує лицар серед бою, Що смертельна рана в грудях, Стиснув панциря міцніше, Аби кров затамувати (Леся Українка); Оточені півколом залізних рицарів, — імператор і його жона (П. Загребельний); Її (поеми Аріосто "Шалений Орландо") вісь — війна імператора Карла Великого та його паладинів.. з сарацинами (з журналу).

ПРИХИ́ЛЬНИК (той, хто підтримує, захищає, схвалює кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці), ПРИБІ́ЧНИК рідше, ПРИХИ́ЛЕЦЬ заст.; ПОБО́РНИК, РЕВНИ́ТЕЛЬ книжн., ЛИ́ЦАР уроч., поет., ПАЛАДИ́Н уроч., поет., ОБО́ЖНЮВАЧ розм. (особливо щирий, завзятий прихильник); ПРОЗЕЛІ́Т книжн. (звичайно новий, недавній). (Штольц:) Ваша лаборантка рекомендувала мені вас як прихильника авіації (І. Микитенко); Кореспонденти, недавні прибічники,.. з обуренням ганьбили зрадника (І. Франко); — Подякуй од мене у Варшаві панам, моїм щирим прихильцям, котрі встоювали за мене, — сказав Єремія (І. Нечуй-Левицький); Дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю і знову став.. непримиренним поборником своєї правди (Д. Бедзик); Ревнителі церкви несуть образи, гаптовані сріблом-злотом, бісером чудової оздоби (О. Довженко); Згадалося знову Баглаєві товариство, біля чийого вогнища щойно оце сидів,- совісні люди, такі стають лицарями праці й життя (О. Гончар); Сміючись, вона там ходить. А за нею вслід — веселий Гурт заклятих паладинів (переклад Лесі Українки); Антін суворо насупив брови. Всі ті почуття, що нахлинули було, щезли, залишилось одне роздратування, що завжди виникало в розмовах з обожнювачами гуцульської романтики (Р. Іваничук); Він зробив висновок, що історію цивілізації слід поділити на три епохи: кам'яну, бронзову і залізну. Цю свою теорію Томсен проповідував із запалом прозеліта (з журналу). — Пор. борець, шанува́льник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лицар — ли́цар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лицар — Витязь; П. герой, звитяжець; п! КОЗАК. Словник синонімів Караванського
  3. лицар — див. воїн; хоробрий Словник синонімів Вусика
  4. лицар — -я, ч. 1》 іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. || Воїн з важким озброєнням і спорядженням. 2》 іст. Вільний козак-запорожець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лицар — ЛИ́ЦАР, я, ч. 1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Зібрав він лицарів своїх, Все горде-пишне панство, Щоб то шотландський вільний люд Забрати у підданство (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  6. лицар — ли́цар шах. кінь (ст)|| = кінь Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. лицар — ли́цар без стра́ху́ і дога́ни, книжн. Людина великої сили волі і високих моральних якостей. (Орест:) Я знаю, що ви лицар без страху і догани (Леся Українка). ли́цар без дога́ни й страху́. Фразеологічний словник української мови
  8. лицар — Ли́цар, -ря, -реві, -рем, -рю! ли́царі, -рів, -рям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. лицар — ЛИ́ЦАР, я, ч. 1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Зібрав він лицарів своїх, Все горде-пишне панство, Щоб то шотландський вільний люд Забрати у підданство (Л.. Укр. Словник української мови в 11 томах