1. Великий тлумачний словник сучасної мови

накочувати

нако́чувати

-ую, -уєш, недок., накотити, -очу, -отиш, док.

1》 перех. Котячи, переміщати, накладати що-небудь на щось.

|| тільки док. Привалити, обкласти, покрити щось чим-небудь.

|| Котячи, збільшувати.

2》 перех. Багато і довго їздячи, утрамбовувати, укочувати (шлях і т. ін.).

|| Утрамбовувати, укочувати шлях котком.

3》 перех., спец. Покривати чим-небудь (клеєм, фарбою і т. ін.) поверхню чогось за допомогою накатки; наносити.

4》 неперех. Швидко насуваючись на кого-, що-небудь, покривати, закривати собою; набігати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накочувати — нако́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. накочувати — Котити на; (шлях) укочувати, утрамбовувати, уторовувати, наїжджувати; (котком) прикочувати, коткувати; (каміння) навертати, навалювати; (фарбу) наносити, сов. накатувати; (- хвилі) набігати, накочуватися. Словник синонімів Караванського
  3. накочувати — (дорогу) торувати, уторовувати, уторувати, утирати, утерти, повтирати Словник чужослів Павло Штепа
  4. накочувати — НАКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. що. Котячи, переміщати, розташовувати, накладати що-небудь на щось. Чути було коротку команду, на перон накочували гармати, вантажили ящики (О. Словник української мови у 20 томах
  5. накочувати — НАБІ́ГТИ (про воду, хвилю — швидко насуваючись, покрити собою що-небудь), НАДБІ́ГТИ, НАКОТИ́ТИ, НАКОТИ́ТИСЯ. — Недок.: набіга́ти, надбіга́ти, нако́чувати, нако́чуватися. З моря набігла хвиля з білими густими гребенями (І. Словник синонімів української мови
  6. накочувати — НАКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. перех. Котячи, переміщати, накладати що-небудь на щось. Чути було коротку команду, на порон накочували гармати, вантажили ящики (Коп., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. накочувати — Накочувати, -чую, -єш гл. Прикочевать. Накочувала сарана (про діти). Ном. № 9247. --------------- Накочувати, -чую, -єш сов. в. накоти́ти, -кочу, -тиш, гл. 1) Прикатывать, прикатить многое на извѣстное мѣсто. Багато каміння туди накотили. Словник української мови Грінченка