1. Великий тлумачний словник сучасної мови

натягати

натяга́ти

I -аю, -аєш і натягувати, -ую, -уєш, недок., натягти і натягнути, -тягну, -тягнеш, док.

1》 перех. Тягнучи або розтягаючи, робити тугим, пружним.

|| Напинати, зводити що-небудь над чимось.

|| Розправляючи і розтягаючи, закріплювати, прикріплювати до чого-небудь.

|| Розтягаючи і напинаючи, прикривати, затуляти що-небудь.

|| Розтягаючи, накладати на що-небудь.

|| Тягнути до себе (про віжки, поводи і т. ін.).

|| Витягати в якому-небудь напрямку, випрямляти (про шию).

2》 перех., розм. Одягати, надівати, накладати що-небудь з деяким зусиллям.

|| Надівати на ноги взуття; взувати.

|| Тягнучи, розправляти і поміщати зверху чого-небудь.

3》 перех., перен., розм. Робити в чому-небудь натяжки.

4》 перех. Вбирати, всмоктувати в себе (рідину, вологу і т. ін.).

5》 неперех. Насуваючись, скупчуватися, збиратися де-небудь.

6》 перех., перен., розм. Несправедливо приписувати що-небудь.

7》 перех., безос., перен. Викликати, спричиняти що-небудь небажане.

8》 перев. док., перех., перен., розм. Добре побити кого-небудь.

II див. натягувати II.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натягати — натяга́ти 1 дієслово недоконаного виду робити тугим; одягати; робити натяжки; вбирати натяга́ти 2 дієслово доконаного виду принести за кілька разів Орфографічний словник української мови
  2. натягати — (в одне місце) стягати; (намет) напинати; (віжки) тягнути <�на себе>; (шию) витягати; (одіж) одягати, надягати, накладати, нацуплювати; (взуття) взувати; (матерію) розтягати; (оцінку) ШК. підвищувати; (воду) всмоктувати; (біду) накликати; П. дурити; (за чуба) тягати. Словник синонімів Караванського
  3. натягати — НАТЯГА́ТИ¹, НАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТЯГТИ́, НАТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш, док. 1. що. Тягнучи або розтягуючи, робити тугим, пружним. Микола зняв з полиці скрипку і почав натягати струни (І. Нечуй-Левицький); Нарешті бачать хлопця Печенізькі вояки . Словник української мови у 20 томах
  4. натягати — натяга́ти 1. підсміхатися, брати на сміх (ст) 2. обманювати, обдурювати (ср, ст): – Тим Рембрандтом Вас натягнули, пане Левицький. Цей образ не має й п'ятьдесять літ. – Це все одно. Щоби лиш був правдивий Рембрандт (Нова хата 1933) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. натягати — Не до тебе п'ють, не натягай шиї. Коли не твоє діло, то не турбуйся ним. Не натягай, бо урвеш. Май міру у всьому. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. натягати — надяга́ти (надіва́ти, натяга́ти і т. ін.) / надягну́ти (наді́ти, надягти́, натягти́ і т. ін.) ове́чу шку́ру. Лицемірно приховувати під виглядом доброзичливості свої підступні наміри, дії. Фразеологічний словник української мови
  7. натягати — I. ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ) (втягати в себе рідину, газ, поживні речовини тощо), ВСМО́КТУВАТИ, ВСО́ТУВАТИ, ПОГЛИНА́ТИ, НАТЯ́ГУВАТИ, НАТЯГА́ТИ, АБСОРБУВА́ТИ спец., АДСОРБУВА́ТИ спец., ВСИСА́ТИ (УСИСА́ТИ) рідко. — Док. Словник синонімів української мови
  8. натягати — НАТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і НАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТЯГТИ́ і НАТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш, док. 1. перех. Тягнучи або розтягаючи, робити тугим, пружним. Микола зняв з полиці скрипку і почав натягати струни (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. натягати — Натяга́ти, -га́ю, -єш сов. в. натягти, -гну, -неш, гл. 1) Натягивать, натянуть. Не натягай так віжок. Шину натягти на колесо. Як не натягнете сього лука, то становіться на баталію. ЗОЮР. І. 163. Словник української мови Грінченка