натягати

НАТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і НАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТЯГТИ́ і НАТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш, док.

1. перех. Тягнучи або розтягаючи, робити тугим, пружним.

Микола зняв з полиці скрипку і почав натягати струни (Н.-Лев., II, 1956, 172);

Нарешті бачать хлопця Печенізькі вояки.. Туго луки натягають, Стріли кидають вперед (Олесь, Вибр., 1958, 350);

Стає Іван на кручі, натягує тятиву, пускає стрілу золоту… (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 6);

Професор звичною рукою натягнув струни і провів смичком (Собко, Скеля.., 1961, 102);

*Образно. Було б найкраще, якби я могла, поки зовсім поправлюсь, жити спокійно, врівноважено і щоб ніщо мені не натягало нервів (Л. Укр., V, 1956, 289);

// Напинати, зводити що-небудь над чимось.

Шофер заходився, з допомогою пасажирів, натягати над їх головами брезентову халабуду, щоб захиститись від дощу (Трубл., Мандр., 1938, 123);

// Розправляючи і розтягаючи, закріплювати, прикріплювати до чого-небудь.

Була там і краса білих літніх ночей, коли хлопці-вояки, позмінявшись з постів, серед ночі натягували сітку і грали у волейбол! (Гончар, Тронка, 1963, 264);

Пан Підпальський натягнув вірьовку і став зав’язувать (Стор., І, 1957, 388);

// Розтягаючи і напинаючи, прикривати, затуляти що-небудь.

Два чоловіки натягували блідо-зелений брезент на обідране місце [церкви] (Тич., III, 1957, 37);

// Розтягаючи, накладати на що-небудь.

Волько вхопив аршина й так швидко махав ним та натягував матерію на аршин, що матерія аж лущала в його руках (Н.-Лев., III, 1956, 213);

Обидві вони [Аврельця і Маруся], привітавшись з тіткою і сестрами, стали збоку і, не маючи що робити, натягували на долоні носові хусточки, м’яли їх і знову натягували, як швець шкіру (Вільде, Сестри.., 1958, 457);

// Тягнути до себе (про віжки, поводи і т. ін.).

Завалюючись на спину коневі і натягаючи з усіх сил повіддя, хлопчик зупинив коня (Тют., Вир, 1964, 272);

Мар’ян натяг віжки. Коні смикнули з місця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 172);

*У порівн. Стасик тримає в руках довгу солому, немов натягає золоті віжки і здержує ними огненних коней (Коцюб., II, 1955, 254);

// Витягати в якому-небудь напрямку, випрямляти (про шию).

Натягнув [навчитель] свою довгу й без того шию (Март., Тв., 1954, 214);

Старий вийшов надвір. Воли, натягуючи шиї, з теплим зітханням подались до нього (Стельмах, І, 1962, 425).

2. перех., розм. Одягати, надівати, накладати що-небудь з деяким зусиллям.

Натягає [пан] спішно штани і вибіга на подвір’я (Коцюб., II, 1955, 58);

Він натягав на себе сорочку, підперізувався ремінякою та все шамкотів беззубим ротом (Чаб., Тече вода.., 1961, 20);

Якщо намокне обіддя, шини натягувати не можна: висохнуть колеса — позлітають… (Руд., Остання шабля, 1959, 21);

Порицька поправилась у кріслі і натягла на себе шаль (Л. Укр., III, 1952, 747);

Павло всміхнувся, натяг кашкета і стиснув Маркові руку (Кир., Вибр., 1960, 81);

Повагом піднявшись, Оленчук надів кожушок, натягнув шапку, взяв у кочергах костур (Гончар, II, 1959, 412);

// Надівати на ноги взуття; взувати.

Одягає [Тоня] на себе батькову ватянку, запинається сукняною хусткою, чоботи гумові натягає і йде порядкувати біля кошари (Гончар, Тронка, 1963, 318);

Мати обмотала мені ноги замість онучі лантухом і натягла чоботи (Багмут, Опов., 1959, 5);

// Тягнучи, розправляти і поміщати зверху чого-небудь.

Сержант хвилину стоїть коло нього, потім дбайливо натягає йому до шиї ковдру, підтикає її з боків і повертається на місце (Багмут, Щасл. день.., 1951, 89);

Вона опустила голову на подушку, повернулась лицем до стіни і натягнула на себе ковдру (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 27);

*Образно. Та яку б шкуру не натягував на свої обскубані боки бандерівський вовкулака — не приховати йому свого нутра фашистсько-бандитського! (Брат., Крапка.., 1959, 54).

3. перех., перен., розм. Робити в чому-небудь натяжки.

Можна собі уявити, який радий був директор, коли випхнув, нарешті, з школи Риловську, бо школярі ж бачили, що їй "натягають" оцінки (Коп., Земля.., 1957, 27).

4. перех. Вбирати, всмоктувати в себе (рідину, вологу і т. ін.).

В просторій хаті Побережного пахне водяним зіллям, рибою і відволоженим прядивом: видко, для торгу ставили його натягувати вільгість (Стельмах, II, 1962, 236).

5. неперех. Насуваючись, скупчуватися, збиратися де-небудь.

Надвечір натягли сірі хмари і почало ліпити широкими пластами снігу (Фр., V, 1951, 202).

6. перех., перен., розм. Несправедливо приписувати що-небудь.

Якби влітку на панщину не ходила, так сказали б, що на себе недуг натягала (Номис, 1864, № 13476).

7. перех., безос., перен. Викликати, спричиняти що-небудь небажане.

Граф увечері покликав битись пана Тадеуша. Отак знічев’я і пішло, — Та щоб знічев’я нам біди не натягло (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 239).

8. перев. док., перех., перен., розм. Добре побити кого-небудь.

Ні слова йому й не сказали, тільки вибили. Як цього тут натягали, Ковинський приходив до його стації (Свидн., Люборацькі, 1955, 106).

♦ Натяга́ти (натягти́) но́гу (ру́ку) — ставити на місце, направляти вивихнуту ногу або руку.

Казав [панотець Павлові] ногу натягати. Хотів переконати жінку наглядно, що не прикидався лиш хорим, а був ним направду (Март., Тв., 1954, 236);

Натяга́ти (натягти́) шку́рку на кисі́ль — силкуватися довести що-небудь малопереконливими аргументами.

НАТЯГА́ТИ² див. натя́гувати².

НАТЯГА́ТИСЯ³ а́юся, а́єшся і НАТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАТЯГТИ́СЯ і НАТЯГНУ́ТИСЯ, тягну́ся, тя́гнешся, док.

1. Витягаючись або розтягаючись, робитися тугим, пружним.

Метр за метром вилазив з води [трос], а натягатися не натягався (Трубл., І, 1955, 98);

Приводні паси до верстатів то слабнули, як пущені віжки, то натягувалися до відказу (Бойч., Молодість, 1949, 282);

Натяглися троси, загули на крані мотори (Собко, Біле полум’я, 1952, 298);

Бицик злегенька сіпнув за шнур.. Шнур натягнувся, як струна на балалайці (Донч., VI, 1957, 58);

*Образно. На хвилинку залягла тиша і натяглася, наче струна (Коцюб., II, 1955, 100);

Струною натягся і бринів голос її молодий, металевий (Головко, І, 1957, 156).

2. Натужуватися, напружуватися фізично.

Натягається, як пес до роботи (Номис, 1864, № 13730);

До хвилюючого дрижання натягується тіло (Стельмах, II, 1962, 395);

Бідолашна [коняка] намагалася вимкнутися із трясовини. Вона зігнулась і так потяглась, що, здавалось, ноги їй аж тріскали (Досв., Вибр., 1959, 64).

3. перен., розм. Напиватися чого-небудь досхочу.

— Я за Ентелла сам вступлюся, Як більш сивухи натягнуся (Котл., І, 1952, 97).

НАТЯГА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., розм.

1. Втомитися, довго тягаючи що-небудь (перев. важке).

2. Доволі потягати один одного за що-небудь.

Натягалися за чуба (Сл. Гр.).