первинний
перви́нний
-а, -е.
1》 Який становить перший, зазвичай найпростіший етап чого-небудь.
|| Від якого або з якого починається що-небудь; початковий.
Первинна аменція мед. — розумова недостатність, яка вважається результатом дії генетичних чинників.
Первинна зайнятість — а) зайнятість, яка виникає безпосередньо після інвестування капіталу; б) основна зайнятість, яка має місце поряд із додатковою зайнятістю.
Первинна мотивація — мотивація, яка виникає з базових, біологічних потреб.
Первинна нирка — те саме, що мезонефрос.
Первинна порожнина тіла — те саме, що бластоцель.
Первинний документ — документ, в якому фіксуються які-небудь дані на підставі безпосереднього досвіду, обліку і т. ін.
Первинний облік — первинна реєстрація фактів, подій, процесів, заповнення формулярів спостереження та інших документів у статистичному, бухгалтерському та оперативному обліку.
Первинний сектор економіки — частина економіки у вигляді видобутку сировини, рослинництва, тваринництва.
Первинні статеві ознаки — сукупність основних морфофізіологічних відмінностей між самцем і самкою у тварин, а також між чоловіком і жінкою: статеві залози разом з провідними шляхами, маткою та копулятивними органами.
2》 Який існує, з'являється раніше чого-небудь.
|| Найдавніший з ряду однорідних істот або предметів.
3》 Який є першою, початковою ланкою якоїсь структури, організації; низовий.
Значення в інших словниках
- первинний — (який був початковим, перед іншими) попередній, первісний, (в часі) минулий, колишній. Словник синонімів Полюги
- первинний — первинний – первісний – первозданний Слова, що теж мають різні значення. Первинний – 1. Від якого або з якого починається що-небудь; початковий. Первинна обробка льону. 2. Який з’явився раніше вторинного. Первинне ім’я. Первинний порив. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- первинний — перви́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- первинний — ПЕРВИННИЙ – ПЕРВІСНИЙ Первинний. 1. Який становить собою перший, звичайно найпростіший етап чогось; початковий: первинна обробка льону, первинний документ, первинна продукція. 2. Який існує, з’являється раніше чогось: первинне коріння, первинна ознака. Літературне слововживання
- первинний — Перший, первісний, початковий, первовічний, сов. первозданний, первородний; (пращур) найдавніший; (осередок) низовий; (- обробку) Т. чорновий. Словник синонімів Караванського
- первинний — [пеирвин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- первинний — Исходный — original — Ausgangs — той, з якого починається процес обробки, збагачення, або окрема операція (вихідне живлення, вихідна руда, вихідне вугілля, вихідний параметр тощо). Гірничий енциклопедичний словник
- первинний — Первинний, первісний Словник чужослів Павло Штепа
- первинний — ПЕРВИ́ННИЙ, а, е. 1. Який становить собою перший, звичайно найпростіший етап чого-небудь. Виготовлення трести з соломки льону – найбільш трудна і відповідальна частина роботи в первинній обробці льону (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- первинний — ПЕРВИ́ННИЙ (який є початковою ланкою якої-небудь структури, організації), НИЗОВИ́Й. Первинна організація; Низова ланка. ПОЧАТКО́ВИЙ (від якого або з якого починається щось; характерний для початку якоїсь дії, якогось процесу), ВИХІДНИ́Й, ВІДПРА́ВНИ́Й... Словник синонімів української мови
- первинний — Перви́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- первинний — ПЕРВИ́ННИЙ, а, е. 1. Який становить собою перший, звичайно найпростіший етап чого-небудь. Виготовлення трести з соломки льону — найбільш трудна і відповідальна частина роботи в первинній обробці льону (Техн. культ. Словник української мови в 11 томах