1. Великий тлумачний словник сучасної мови

приганяти

приганя́ти

I -яю, -яєш і пригонити, -ню, -ниш, недок., пригнати, прижену, приженеш; наказ. сп. прижени; док.

1》 перех. Підганяючи, примушувати кого-небудь іти, приходити кудись.

|| Підганяючи, приводити куди-небудь (звичайно худобу).

|| Спрямовуючи рух чого-небудь, доставляти до місця призначення.

|| чим. Спрямовувати кудись, до чогось (про легкі предмети, летючі речовини).

|| Переміщаючи, приносити що-небудь кудись (про вітер, течію води).

|| безос.

|| перен. Змушувати змінити місцеперебування; примушувати прийти, приїхати, переселитися кудись.

|| перев. док., перен., заст. Поповнити господарство чоловіка за рахунок приданого (звичайно свійськими тваринами).

2》 тільки док., неперех., розм. Швидко приїхати, прибігти; примчати.

3》 перех. і без додатка, перен., розм. Змушувати, спонукати швидше виконати що-небудь; квапити.

|| до чого. Спонукаючи, навертати до занять, роботи, читання і т. ін.

II -яю, -яєш і рідко пригонити, -ню, -ниш, недок., пригнати, прижену, приженеш; наказ. сп. прижени; док., перех.

Припасовувати одне до одного так, щоби сходилося, збігалося, було зроблене за розміром і т. ін.

|| на кого і без додатка. Одягаючи, зручно приладнувати що-небудь.

|| перен. Приводити у відповідність із чим-небудь, часто змінюючи попереднє призначення.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приганяти — приганя́ти 1 дієслово недоконаного виду приводити кудись приганя́ти 2 дієслово недоконаного виду припасовувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. приганяти — 1. допасовувати, допасувати, подопасовувати 2. це гнати Словник чужослів Павло Штепа
  3. приганяти — ПРИГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПРИГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ПРИГНА́ТИ, прижену́, прижене́ш; наказ. сп. прижени́; док. 1. кого, що. Підганяючи, примушувати кого-небудь іти, приходити кудись. Словник української мови у 20 томах
  4. приганяти — ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПОСТАВЛЯ́ТИ, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм., ПРА́ВИТИ розм., ПРИПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОСТАЧА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ діал., ДОСТАРЧА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. приганяти — ПРИГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПРИГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ПРИГНА́ТИ, прижену́, прижене́ш; наказ. сп. прижени́; док. 1. перех. Підганяючи, примушувати кого-небудь іти, приходити кудись. Словник української мови в 11 томах
  6. приганяти — Приганя́ти, -ня́ю, -єш сов. в. пригнати, -жену, -неш, гл. 1) Пригонять, пригнать. Шостого вола зостав, а п'ять прижени. Рудч. Ск. І. 182. пригнати човен до... Подъѣхать лодкой къ... Пригнали вони човни свої до берега. Єв. Л. V. 11. Словник української мови Грінченка