приганяти

ПРИГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПРИГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ПРИГНА́ТИ, прижену́, прижене́ш; наказ. сп. прижени́; док.

1. кого, що. Підганяючи, примушувати кого-небудь іти, приходити кудись.

Двічі його як забастовщика по етапу приганяли в рідне село, до матері, а пізніше сам повернувсь більшовиком (О. Гончар);

Ми сиділи ще три неділі і два дні – тоді пригнали знов в'язнів нових, а нас випустили (Марко Вовчок);

Степан розповідав, що вчора прибув у Щербанівку і суд весь сповна, і заарештованих пригнали (А. Головко);

// Підганяючи, приводити куди-небудь (звичайно худобу).

Пригонить Андрійко худобу ввечері; Уляна глянь – нема корови (М. Коцюбинський);

Одгуляли весілля. Пригнали .. волики. Такі гарненькі, сіренькі обидва, та ситенькі такі (А. Тесленко);

// Спрямовуючи рух чого-небудь, доставляти до місця призначення.

Пізньої осені, як уже плоти перестали пригонити, .. роботи треба було дожидатися днями (Панас Мирний);

Цар Одіссей пригнав свої човни На сонні плеса тихого лиману (М. Зеров);

Тепловоз пригнав до .. колії цілий ешелон старих вантажних, уже списаних за непридатністю, вагонів (В. Собко);

// чим. Спрямовувати кудись, до чогось (про легкі предмети, летючі речовини).

Дзюба перший закурив, випускаючи дим з рота і приганяючи його рукою під ніс (Панас Мирний);

// Переміщаючи, приносити що-небудь кудись (про вітер, течію води).

По кілька разів на день сіяв дрібний дощ, часом вітер пригонив темно-свинцеву хмару і жбурляв жменями колючу крупу (П. Кочура);

Сонце загорнулося в хмари, з степу дихнув поривисто гарячий вітер, пригнав цілі сувої рудої пилюки (Ю. Збанацький);

// безос.

Завирувало все море від скелі, що впала у воду, – з шумом до берега нас понесло тоді водоворотом, Моря приливом нас знову до самої суші пригнало (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

// перен. Змушувати змінити місцеперебування; примушувати прийти, приїхати, переселитися кудись.

Непрошені гості, яких пригнали додому голод і розруха, підхарчувавшись на батьківських хлібах, поступово роз'їжджались (П. Панч);

Зненацька пригадав [Ярослав] масну посмішку сусідки, з якою та подавала листа, і вимкнув світло. Адже знав: цікавість неодмінно прижене її сюди (Ю. Мушкетик);

// перев. док., перен., заст. Поповнити господарство чоловіка за рахунок приданого (звичайно свійськими тваринами).

– Мотря пригнала в двір стрижену ягницю, а твоя Мелашка, мабуть, прижене оту стрижену кішку (І. Нечуй-Левицький);

Восени батько оженив парубка на рябій дівці, яка не вроду принесла, а пригнала воли у двір Євдокима (М. Стельмах).

2. тільки док., розм. Швидко приїхати, прибігти; примчати.

– Так ото як пригнали у Паволоч дозорчі з тією звісткою, додаючи, що валку ту проводжають турки, пан Андрущенко й каже мені: “Треба, Охріме, – каже, – зустріти гостей з шаною” (Д. Мордовець).

3. кого і без дод., перен., розм. Змушувати, спонукати швидше виконати що-небудь; квапити.

Галочка .. порається і усе поспіша, і усіх приганя (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Знаю я ті начальства! Знаєте, їх наставляють .. задля того, щоб слідкувати за урядовим людом та приганяти (І. Нечуй-Левицький);

// до чого. Спонукаючи, навертати до занять, роботи, читання і т. ін.

На улиці скрипка грає, Бас гуде, вимовляє, Мене мати не пускає, До кужелю приганяє (М. Кропивницький);

Антосьові байдуже: бігав собі понадворі та батогом вихльостував – ще й рад був, бо не приганяли до книжки (А. Свидницький);

Третій рік він сидить вже у другому класі, до книжки, до уроків не приженеш (Панас Мирний).

ПРИГАНЯ́ТИ², я́ю, я́єш і рідко ПРИГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ПРИГНА́ТИ, прижену́, прижене́ш; наказ. сп. прижени́; док., що.

Припасовувати одне до одного так, щоб сходилось, збігалось, було зроблене за розміром і т. ін.

– О, цей любить чепуритись! .. по три рази кравець перешиває одежу та приганяє до стану (І. Нечуй-Левицький);

Вони приганяють і скріплюють останні кругляки. Кузьма кидає сокиру на берег (М. Стельмах);

Готові половинки рукавиць приметують одну до одної, старанно приганяючи край до краю (з навч. літ.);

Будує [солдат] дім, пригонить щільно рами, Високий дах залізом обшива (І. Нехода);

// на кого і без дод. Одягаючи, зручно приладнувати що-небудь.

Розвідники готувалися до нічної операції, пильно приганяли амуніцію, щоб не бряжчала (В. Кучер);

* Образно. – Нехай же на батька вини не приганяє [Оксана], – казав Мирон, – сама вибрала [чоловіка], – хай і живе, як знає (Грицько Григоренко);

// перен. Приводити у відповідність з чим-небудь, часто змінюючи попереднє призначення.

Так як вона [драма “Лимерівна”] не призначалася для кону, то, певне, і Вам і Миколаєві Карповичеві прийдеться чимало попрацювати, щоб її пригнати до сього (Панас Мирний);

Ломоносов, Карамзін, Крилов, Пушкін .. пригнали стару церковно-руську мішану письменну [писемну] мову до простої великоруської (М. Драгоманов).