1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розчулений

розчу́лений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розчулити.

2》 у знач. прикм.Приємно схвильований, зворушений.

|| Який виражає схвильованість, зворушеність.

|| Сповнений схвильованості, зворушеності.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчулений — (приємно схвильований) розніжений. Словник синонімів Полюги
  2. розчулений — розчу́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. розчулений — РОЗЧУ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розчу́лити. Розчулені прощанням з рідними, односельчани довго їхали мовчки (Григорій Тютюнник); Василь розчулений добрістю матері, йому кортить, як колись у дитячі роки, пригорнутися до її щоки (Д. Словник української мови у 20 томах
  4. розчулений — розчу́лений схвильований, зворушений (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. розчулений — ЗВОРУ́ШЕНИЙ прикм. (який зворушився, розхвилювався), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, ЗРУ́ШЕНИЙ заст., ПОРУ́ШЕНИЙ діал. Прибігла Оксана. Зворушена, піднесена, аж хустка збилася з голови (М. Куліш); Поет стояв блідий, схвильований — переживав свої ліричні образи (Я. Словник синонімів української мови
  6. розчулений — Розчу́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розчулений — РОЗЧУ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розчу́лити. Розчулені прощанням з рідними, односельчани довго їхали мовчки (Тют., Вир, 1964, 281); Василь розчулений добрістю матері, йому кортить, як колись у дитячі роки, пригорнутися до її щоки (Д. Словник української мови в 11 томах