свій

своя, своє, займ. присв.

1》 Який належить собі, який є у себе.

|| Стос. до себе.

|| у знач. ім. своє, свого, с. Те, що торкається безпосередньо себе, стосується себе.

|| Власт. собі.

|| Здійснюваний, виконуваний і т. ін. самою особою, особисто, самостійно.

|| Який є особистим майном, власністю; власний. Додержувати свого слова. Залишатися при своїй думці. Знати своє місце.

Своїми словами — не дотримуючись слів, висловів прочитаного, почутого.

Сказати своє слово — виявити себе в якійсь справі, відіграти певну роль у чомусь, унісши щось оригінальне, особисте.

Стояти на своєму — дотримуючись певних поглядів, думок, обстоювати їх.

Триматися свого — наполегливо домагатися чого-небудь, не йдучи ні на які поступки.

2》 Який перебуває в родинних, дружніх або інших близьких стосунках чи пов'язаний з місцем постійного проживання, спільною працею, спільними переконаннями і т. ін.

|| у знач. ім. свій, свого, ч.; своя, своєї, ж.; своє, свого, с.; свої, своїх, мн. Той, хто перебуває в родинних, дружніх або інших близьких стосунках чи пов'язаний місцем постійного проживання, спільною працею, спільними переконаннями і т. ін.

3》 Власт. тільки цій особі, цьому предметові; особливий, своєрідний.

|| у знач. ім. своє, свого, с. Те, що властиве тільки цій особі, цьому предметові.

|| Не чужоземний, не запозичений, не чужий; рідний, вітчизняний.

|| у знач. ім. своє, свого, с. Те, що не є чужоземним, запозиченим, чужим; рідне, вітчизняне.

|| Природний, не штучний.

4》 Належний, відповідний. Іти своєю чергою. Не при своєму розумі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свій — свій займенник Орфографічний словник української мови
  2. свій — (дім) власний, не чужий; (син) рідний; ЯК ІМ. родич, близький; (звичай) особливий, самобутній; (- смерть) природний; (- красу) не штучний; (час) належний, відповідний, слушний; (- промисловість) кн. вітчизняний. Словник синонімів Караванського
  3. свій — див. родич Словник синонімів Вусика
  4. свій — [св'ій] свого, свойему, своуйім, (на) свойему (своуйім); ж. свойа, свойейі, своуйій, свойейу, (на) своуйій; с. свойе, свого; мн. своуйі, своуйіх Орфоепічний словник української мови
  5. свій — СВІЙ, своя́, своє́, займ., присв. 1. Який належить собі, який є в себе. Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п'яли (І. Котляревський); Хаєцький .. глянув на свої шкарубкі, вкриті мозолями долоні (О. Словник української мови у 20 томах
  6. свій — свій : ◊ на свою ру́ку → рука ◊ свій ва́р'ят → вар'ят ◊ свій хлоп → хлоп ◊ своя ґра́нда → ґранда ◊ своя па́ка → пака Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. свій — Всяка кузочка свого дружбу має. Кожний має свої симпатії і своїх приятелів. Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти. Підкреслення значення батьківщини в житті людини. Свого не цурайся, за чуже не хапайся. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. свій — ба́чити да́лі свого́ но́са. Передбачати події, наслідки, бути далекоглядним. — Що, милуєшся?.. — А ти — ні? — А я ні. Бо бачу трохи далі .. Далі свого носа. Бачу, як боком вилізе оцим дурним головам панська худоба (А. Головко). Фразеологічний словник української мови
  9. свій — БЛИЗЬКИ́Й (який має пряме, безпосереднє відношення до кого-небудь, тісно пов'язаний з ним особистими інтересами), СВІЙ підсил., РІ́ДНИЙ підсил. Ще вчора дівчина нікого не потребувала, ..а сьогодні їй уже хотілось бачити людей і серед них когось близького. Словник синонімів української мови
  10. свій — Свій, своя́, своє́, свого́, своє́ї, своє́му, свої́й; свої́, свої́х (відм. як мій) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. свій — СВІЙ, своя́, своє́, займ., присв. 1. Який належить собі, який є у себе. Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п’яли (Котл., І, 1952, 148); Хаєцький.. Словник української мови в 11 томах
  12. свій — Свій, своя, своє́ мѣст. Свой. Своєї недолі і конем не об'їдеш. Ном. № 1732. Кто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296. Я свою свиту сховав. Чорте, чорте! верни моє, візьми своє. Ном. № 273. як не свій хо́дить. Самъ не свой. Ном. № 2282. Словник української мови Грінченка