слово
сло́во
-а, с.
1》 Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об'єктивного світу.
|| Заклинання, що, за марновірним уявленням, має магічну силу.
|| В обчислювальній техніці – послідовність символів ("літер") для позначення виду даних, повідомлення і т. ін.
Вказівне слово грам. — вказівний займенник або прислівник, який накреслює в головному реченні значення, що конкретизується підрядним реченням.
Гостре слово — сповнений дотепу, влучний, дошкульний вислів або одне слово.
Зарезервоване слово — у мовах програмування – ключове слово, що не може використовуватися як ідентифікатор.
Ключове слово — у мовах програмування – а) слово, яке в певних контекстах описує мовну конструкцію; б) слово або словосполучення природної мови, яке вибирається з тексту документа та використовується для його індексування.
Машинне слово — у системах обробки інформації – послідовність символів, яка займає одну комірку пам'яті машини; може бути командою, числом, літеро-числовою послідовністю.
Модальне слово грам. — слово, що виражає відношення змісту мовлення до дійсності.
Слово в слово — абсолютно точно, відповідно до якогось тексту, розмови тощо; дослівно.
Слово за словом — повільно, поступово.
Солоне слово — грубий, непристойний вислів.
Сполучне слово грам. — повнозначна частина мови (перев. займенник або займенниковий прислівник), що виступає в ролі підрядного сполучника.
2》 тільки одн. Мова, мовлення. Друковане слово.
3》 Висловлювання, фраза.
|| розм. Відповідь, розповідь.
|| у формі оруд. в. мн. словами кого, чиїми. Уживається у знач. як говорив (писав, учив і т. ін.) хто-небудь.
Закидати слово кому, за кого, про кого — звертатися до когось із клопотанням про кого-небудь.
За словами кого, чиїми у знач. вставн. сл. — як було сказано ким-небудь.
На словах — а) усно; б) тільки у розмові, а не в дійсності.
Одним словом у знач. вставн. сл. — уживається як узагальнення сказаного перед цим; коротко кажучи.
У в двох (кількох) словах — дуже коротко, стисло.
Узяти свої слова назад — відмовитися від сказаного раніше.
4》 Обіцянка виконати що-небудь.
|| Згода на шлюб. Дотримати [свого] слова.
5》 тільки одн. Прилюдний виступ, промова де-небудь. Брати слово. Позбавляти слова.
Вітальне слово — промова, якою вітають кого-небудь.
Вступне слово — промова, яку виголошують на початку зборів, конференцій і т. ін.
Напутнє слово — поради, побажання, що висловлюються кому-небудь у дорогу; напуття.
Останнє слово — а) (чиє, кого) категоричне, остаточне рішення про кого-, що-небудь; б) (чого) досягнення науки, техніки і т. ін.; в) виступ підсудного перед винесенням вироку.
Утрачати право слова — бути позбавленим можливості висловитися.
6》 тільки одн. Жанр літературного твору у формі ораторської розповіді.
7》 тільки мн. Літературний текст до вокального твору. Класти на музику слова.
Значення в інших словниках
- слово — дотримувати чи дотримуватися слова? Часом ці дієслова, яких ужито в переносному значенні, плутають. А розрізнити їх неважко. Дотримувати (синонім додержувати) – точно, без відхилень виконувати, здійснювати що-небудь обіцяне, згадане, потрібне і т. ін. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- слово — сло́во іменник середнього роду * Але: два, три, чотири сло́ва Орфографічний словник української мови
- слово — В лексичній стилістиці основний засіб вираження стилістичних значень і створення стилістичних ефектів залежно від семантики, додаткових значень, сфери і умов вживання. Словник стилістичних термінів
- слово — (спеціяльне) термін; (крилате) вислів, вираз, п! АФОРИЗМ; (чиєсь) висловлювання, думка, рішення; (наше) мова; ФР. відповідь; (тверде) обіцянка; (на вічу) виступ, промова; (напутнє) НАПУЧЕННЯ; (вуличне) ІД. вульгаризм; ЛІНҐ. Словник синонімів Караванського
- слово — див. клятва Словник синонімів Вусика
- слово — [слово] -ва, м. (ў) -в'і, мн. слова, с'л'іў два слова Орфоепічний словник української мови
- Слово — Пошук Істини, досвід і життєві досягнення, усе, що веде нас до ліпшого життя. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- слово — СЛО́ВО, а, с. 1. Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об'єктивного світу. Він бачив, як з літер складалися слова, і дивувався дуже (Панас Мирний); Майор говорив не голосно, а майже шелестів, як те листя. Словник української мови у 20 томах
- слово — слово : ◊ губи́ти слова́ від хвилювання, надміру емоцій говорити уривчасто; не знаходити потрібних слів для розмови (ср, ст): Макольондра, що зустрів мене у Вайса, аж губив слова (Нижанківський) ◊ слово гонору слово честі (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- слово — Ангельські слова, а чортівська душа. Про облесного, але зрадливого чоловіка. Ані слова не писне. Мовчить. Беру вас за слово. Ваше слово є запорукою. Волівби був тим словом дихати. Шкода було до нього говорити, він доброї ради не приняв. Приповідки або українсько-народня філософія
- слово — Ряд морфем, об'єднаних згідно з граматичними правилами певної мови і співвідносних з певним елементом позамовної реальності (поняттям, ознакою, відношенням). Універсальний словник-енциклопедія
- слово — (а́ні) ні сло́ва. Нічого не розказувати нікому, не промовляти нічого. Потім зібгав мокру хусточку і загорнув її в газету. — Навіщо? Пошепки спитала Наталка. — А щоб дехто не бачив,— моргнув він і насварив пальцем.— Дивись мені, ані слова (С. Фразеологічний словник української мови
- слово — СЛОВО — структурно-семантична одиниця мовної свідомості, що характеризує фрагменти людського досвіду, результати засвоєння навколишньої дійсності й має провідну опорну функцію в утворенні речення. Як одиниця мови... Філософський енциклопедичний словник
- слово — МО́ВА (здатність людини говорити, висловлювати свої думки; система звукових і словесно-граматичних засобів, які закріплюють наслідки роботи мислення і є знаряддям спілкування людей; манера говорити), ЯЗИ́К заст., РІЧ розм., СЛО́ВО розм., ГЛАГО́Л ц.-с. Словник синонімів української мови
- слово — Сло́во, -ва, -ву, в -ві; слова́, слів. Дво́є слів або два сло́ва чи дві сло́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- слово — СЛО́ВО, а, с. 1. Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об’єктивного світу. Він бачив, як з літер складалися слова, і дивувався дуже (Мирний, II, 1954, 130); Майор говорив не голосно, а майже шелестів, як те листя. Словник української мови в 11 томах