слово

(а́ні) ні сло́ва. Нічого не розказувати нікому, не промовляти нічого. Потім зібгав мокру хусточку і загорнув її в газету. — Навіщо? Пошепки спитала Наталка. — А щоб дехто не бачив,— моргнув він і насварив пальцем.— Дивись мені, ані слова (С. Журахович); Хотілося їй (мачусі) криків болю, лайки; оправдання своїх знущань, а дівка, мов на злість,— ні слова ніколи (Г. Хоткевич). ні сло́ва, ні півсло́ва. Уже Хома раз виніс, удруге, а Павло сидить курить і ні слова, ні півслова (Григорій Тютюнник). ні слівця́, ні півслівця́. — Живе собі жінка тихо, нікому ні слівця, ні півслівця (Григорій Тютюнник). а́ні слове́чка. — Ну, добре. Ти знаєш, Сузя, мені не вільно про се говорити. Я тобі скажу, а ти — гляди мені — ша! ані словечка нікому (М. Коцюбинський).

без за́йвих слів (розмо́в). Не вдаючись у пояснення, не витрачаючи на них часу. (Дон Жуан:) Душа свої потреби має й звички, так само, як і тіло. Я хотів би, щоб ви без зайвих слів се зрозуміли (Леся Українка); Цар слова її обмислив, в думці все як слід обчислив І синів без зайвих слів Враз покликати звелів (Л. Первомайський); Од фундаментів до дахів добротно все. Без зайвих слів по всьому видно (І. Гончаренко); Розмовляв (Корнієнко) з кимось по телефону: — Ріж кабанів, курей, усе, що маєш, а бійців нагодуй і на дорогу забезпеч. Да… Не качай гарячки. Що там у хуторі? Ти що, бабів чи мене слухаєш?.. Ну, отож. Давай без зайвих розмов… (Григорій Тютюнник).

без слів (сло́ва). Мовчки, нічого не кажучи. Оля все зрозуміла без слів і ясним своїм розуміючим поглядом провела подругу (О. Копиленко).

без сло́ва. Мовчки, нічого не говорячи. — Він (тато), не кваплячись, пестить Клавину голівку. Опісля бере дочку за руку й без слова веде в хату (М. Понеділок).

би́стрий на сло́во. Який, не задумуючись, дає метку, влучну відповідь; дотепний. Антон Коза, говіркий, насмішкуватий, бистрий на слово (О. Копиленко).

би́ти сло́вом (слова́ми) кого і без додатка. Дошкуляти кому-небудь репліками, зауваженнями і т. ін. (Руфін:) Ти боляче мене словами б’єш… гірка се правда… Та нема вже ради .. запався шлях до чесного життя (Леся Українка); // Висловлюватися влучно, різко, дошкульно. (Руфін:) Адже в його листах, у кожнім слові, загонисту вояцьку вдачу видно: він словом бив, немов вояк мечем (Леся Українка).

блуди́ти слова́ми. Говорити несвідомо, безтямно, уві сні; марити. Він аж захворів. Ліг. А вдосвіта чую — блудить словами (М. Куліш); Спить Петруня .. дихання часте, блудить зо сну словами (С. Васильченко); // Говорити несерйозно. Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш (П. Чубинський).

бра́ти / взя́ти (свої́) слова́ наза́д. Відмовлятися від сказаного раніше. (Єпископ (до неофіта-раба):) Покайся, нечестивий, візьми назад слова ті необачні, бо гірш тобі на тому світі буде, аніж на сьому (Леся Українка).

бра́ти / взя́ти сло́во з кого. Заручатися чиєю-небудь обіцянкою, запевненням у чомусь. Зізнався я їй про нічного гостя і взяв з неї слово нікому про це ані гу-гу, навіть тітці (В. Логвиненко).

вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували (співчували) йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. (Джонатан (тихо до Річарда):) Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

(від сло́ва) до сло́ва. 1. Все підряд, нічого не пропускаючи, від початку до кінця. Він вислухав цікаву ту промову й затямив собі до слова, бо був дуже пам’ятливий (Л. Мартович); Ніколи люди не чекали так газет, як тепер, вичитували від слова до слова (Григорій Тютюнник). 2. Точно, дослівно, без змін. Ломицькому здалось, що він десь чув цю фразу, таку саму од слова до слова. Він почав пригадувати і нагадав: цю фразу говорила недавно Маруся (І. Нечуй-Левицький).

в одно́ сло́во, зі сл. сказа́ти, скри́кнути і под. Одночасно, разом. — Запорожці зозвали (скликали) раду, да й бух Іванця кошовим.— Іванця! — аж скрикнули всі в одно слово (П. Куліш).

вста́вити сло́во. При нагоді доречно сказати або додати щось у розмові. Вони з таким запалом доводять своє, що і вставити слово ніяк (З усн. мови).

вхопи́тися за сло́во (за слова́). Не гаячись, скористатися чиєюсь думкою, ідеєю, натяком тощо як приводом до чого-небудь. — Сяде, безпремінно сяде! — .. вхопився за слово Максим.— Он і кватирка у вас прочинена. А коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Ю. Смолич); — Хороший килим, гарний. Кульжан, дочка моя, ткала..— Треба подумати про її щастя,— вхопився Бутаков за ці слова, які давали змогу повертати розмову в потрібному напрямку (З. Тулуб); — А до прикладу кажучи, що то за сума? — ухопились за слова майстри.— Сума незначна (Ю. Збанацький).

го́стре (заго́стре) сло́во (слівце́, слове́чко). Висловлена ким-небудь образа; щось дуже неприємне. Він любить сказати гостре слово (В. Гжицький); Запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Д. Ткач); Дідок повертається на другий бік, а баба не вгаває: — Що — гостре словечко коле сердечко? (В. Большак).

го́стрий на язи́к (на сло́во, на слова́, на мо́ву і т. ін.). Здатний влучно, дошкульно, різко, дотепно і т. ін. висловлюватися. Замолоду була (Мар’я) красива, швидка, весела… і на язик гостра (Панас Мирний); Надто гострий він на язик, не змовчить, не стерпить неправди (К. Гордієнко); Смішне найбільше впадало в очі спостережливій і гострій на язик Каті (В. Козаченко); А була в нас дівка, бідова така, на слово гостра, і рішила вона .. скупатись у тому ставу одної ночі (Легенди..); Гострий на слово, з доброю реакцією, з іронічною посмішкою, .. він спочатку багатьох буквально зачарував (Б. Олійник); (Іван:) Гострий ти на слова, та який то з тебе на ділі козак? (С. Васильченко); Два козаки виїхали наперед із запорозьких рядів. Один був молодий, другий старіший, обидва гострі на слова (О. Довженко); (Василь:) Ну й гостра ж на мову! На нашім кутку таких дівчат і заводу нема (М. Кропивницький); І змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі (Дніпрова Чайка). бадьо́рий (прово́рний) на язи́к. Навіть Тетяна, сусідка, нічого не могла вигадати про Ярину. Нащо вже на язик бадьора (О. Копиленко); Хай вже друга невістка, що була на язик проворна, кида їх… (Грицько Григоренко).

гра слова́ми. Вислів, побудований на вживанні різних за значенням слів однакового звучання; каламбур. Дуже добре знаючи українську мову і тонко схоплюючи відтінки і змістові можливості слова, І. Тобілевич іноді застосовує в розглядуваних п’єсах так звану гру словами (Курс іст. укр. літ. мови); При грі словами використовуються як однозвучні слова чи вирази (омоніми), так і близькозвучні, лише подібні за своїм звучанням (пароніми) (Культура сл.). гра слів. Завдяки доцільному, вмотивованому використанню такого мовного явища, як гра слів, наша мова стає влучнішою, гострішою (Культура сл.).

гріх (сло́во (сло́ва)) сказа́ти. Нема підстав нарікати на щось, скаржитися на кого-, що-небудь. — Не знають, де й ділася (Христя). А шкода, добра була робітниця, добра, гріх слова сказати! — пожалів Рубець (Панас Мирний); — Ні, гріх сказати, в нас не б’ють (Леся Українка); — Ні, гріх сказати,— загомоніли всі разом.— Семен не такий. Він своїх жінок жалував (М. Коцюбинський).

дава́ти / да́ти сло́во кому і без додатка. 1. Надавати можливість, дозволяти висловитися, виступити десь. — Мирославо Наумівно, дай мені слово,— звівся з місця і випростався на весь свій гвардійський зріст солдат (А. Головко); — Не гарячкуйте,— мовив Сторожук.— Збори йдуть так, як і годиться. Кожному дамо слово (Є. Гуцало). 2. Обіцяти що-небудь комусь. — Ну, як таки так: дав слово бути в 8 годин, увечері, а зовсім його не було (Панас Мирний); // Запевняти кого-небудь у чомусь. — Відверто не визнає (Джмелик) ідеї, за яку ти ладен в любу (будь-яку) хвилину віддати життя, і обіцяє тобі приємну зустріч в темному завулочку? Даю тобі слово, що в такій зустрічі переможцем буде він, а не ти (Григорій Тютюнник).

дава́ти / да́ти сло́во че́сті кому і без додатка. Урочисто клястися, присягати. (Остряниця:) Присягай іменем короля… забути ворожнечу .. Потоцький повторює. (Гуня:) А тепер дай слово честі (О. Довженко).

дару́йте насло́ві кому і без додатка. Уживається як стала форма вибачення; вибачайте. (Гусак:) Даруйте на слові, але ви більш як помиляєтесь (І. Микитенко).

держа́ти (трима́ти) / зде́ржати сло́во. 1. Виконувати обіцяне. Петько всміхнувсь: — Одначе ти, Ониську, жартівник! Зумію я віддячити. Держати слово звик (В. Бичко); Ніяк не могла зловити сих пісень, що тепер посилаю, я ж Вам їх давно обіцяла, і хоч, може, вони Вам і не дуже потрібні, однак, слово завжди треба тримати (Леся Українка). держа́тися сло́ва. Настя положила за рік якнайчастіше навідуватися до хрещениці. Вона завжди держалася слова (Панас Мирний). здержа́ти сло́ва. Краще не обіцяти, як слова не здержати (Укр.. присл..). стри́мати сло́ва. Ти просиш приїхати до вашого виїзду, але я не можу сього зробити, бо обіцяла нашим пождати їх отут і тепер можу їх зсмутити, а може, й образити, коли не стримаю слова (Леся Українка). 2. тільки недок. держа́ти сло́во до кого, перед ким і без додатка, книжн. Виступати, виголошувати промову перед ким-небудь. Була в гурті маленька Жанна д’Арк: вона держала слово, і багато великих слів у ньому поміщалось: братерство, рівність, воля, рідний край (Леся Українка); Ледве зайшли під склепіння, і дано їм слово держати. Іліоней, найстаріший з усіх, починає лагідно (М. Зеров); // Звертатися до кого-небудь з промовою, з проханням і т. ін. Сотник Михайло Завістний зняв шапку, обернувся тихою мовою: — Панове, товариство-громадо! Дозвольте до вас слово держати! (М. Старицький).

для (за́для, ра́ди і т. ін.) кра́сного сло́ва. Щоб справити враження, ви́кликати певний ефект. Не ради красного слова вона тепер приводила в примір братової синів (Панас Мирний). для (за́для) кра́сного слівця́. Тим часом автор цієї розповіді був між життям і смертю. Сказано це не для красного слівця (П. Загребельний); Тільки деяких не пустим. Обіцяльника отого, Що .. клянеться без кінця Задля красного слівця! (С. Олійник).

доде́ржувати (дотри́мувати) / доде́ржати (дотри́мати) (свого́) сло́ва. Виконувати свої обіцянки, зобов’язання. Курс теоретичної фізики він (Максим) здав на “відмінно”, хоч Федір додержав свого слова і ганяв Максима, як говорили студенти, по спіралі (Н. Рибак); — Я свого слова дотримав. Наші хористи ждуть вас, Іване Івановичу (Ю. Збанацький).

доклада́ти / докла́сти свої́х слів. Втручатися в розмову, висловлюватися з приводу чого-небудь. — А ви, стара, таки і своїх слів докладіть, як часом Лукина носа вгору задере (І. Нечуй-Левицький).

до сло́ва мо́вити. Уживається для вираження наміру принагідно щось сказати; варто зазначити. До слова мовити, як не прикро, але сучасні драматурги, за невеликим виключенням (винятком), ще не створили в своїх п’єсах образів, рівних творінням наших класиків за силою соціального викриття й художньої виразності (З глибин душі).

до сло́ва прийшло́ся, безос. Випала нагода сказати щось додати що-небудь до сказаного. За вечерею розмови точилися всякі, а далі якось до слова прийшлося — похвалився Андрійко, які ковзани в подарунок на свято прислав Павлушці вчителевому дядько його з міста (А. Головко); — Та я хіба що? — заїкуючись, виправдувався знічений Харитон. — Хіба ж я проти? То тільки до слова прийшлося. Язик не туди повернувся, казавши… (Ю. Смолич).

живе́ сло́во. 1. Усне повідомлення безпосередньо кому-небудь. Люба мамочко! .. Ліля і Оксана розкажуть тобі про все живими словами, то що ж описувати? (Леся Українка). 2. Висловлювання, яке виражає правдиві, цікаві, нові думки. Нічого, жодного живого слова, крім пліток, які йшли від окупантів, у село не доходило (В. Козаченко); Їм (хлопцям) здавалося, що джура перекаже гетьманові всі їх розмови, але живе гаряче слово переконало й заспокоїло (З. Тулуб).

закида́ти сло́вом кому. Спонукати когось до розмови на бажану тему. Наздогнали (чоловіки) його на вулиці і йшли юрбою за ним. Спершу мовчки, потім стали словом закидати йому, допитуватися знов. Але Гордій і тепер нічого не розповідав важливого (А. Головко).

замо́вити (заки́нути) (до́бре (прихи́льне)) сло́во (слове́чко) кому, за кого. Звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь, посприяти комусь. Моє прохання до Вас: замовте за мене д. Уманцеві прихильне слово (М. Коцюбинський); (Зеленський:) Дурно ніхто нічого не робе (робить); ви для мене, я для вас. (Дає гроші). Замовте добре словечко, ви найближчий до хазяїна чоловік (І. Карпенко-Карий); Перед виконробом та кухарками замовив (батько) за неї словечко, Ліні аж незручно було за цю його непотрібну протекцію (О. Гончар). заки́нути (замо́вити) слівце́. — Хочеш, я за тебе (матері) слівце закину? — Не треба (Ю. Збанацький); — Оце ж недавно приходили люди, хотіли замовити слівце, щоб його обрали старостою села (М. Стельмах).

за сло́вом до кише́ні (у кише́ню) не лі́зти (не ла́зити, не полі́зти). Бути дотепним і метким у розмові. — А ви, дядьку, бачу, із тих, що за словом у кишеню не лізуть (Григір Тютюнник); Був .. Гнат із таких, Що не лізуть в кишеню за словом (С. Олійник); Та й сам дідусь був не промах: за словом у кишеню не лазив (О. Ковінька); Всякому відріже, за словом до кишені не полізе (Укр.. присл..); Вогонь — не дівка. За словом до кишені не полізе (М. Руденко); О, той за словом у кишеню не полізе (С. Журахович). по сло́во до кише́ні не лі́зти. — Язик маєш гострий, по слово до кишені не лізеш (І. Муратов); // Уміти підтримувати розмову; любити поговорити. — Побачила я його, так ніби нічого чоловік, за словом до кишені не лізе, правда, перекошений трохи на війні, але всі форми є… І пішла за нього (М. Зарудний). за слова́ми не ла́зити до кише́ні. Він.. над усе любив веселі теревені. І за словами сам не лазив до кишені (М. Рильський). не полі́зти за сло́вом в карма́н. — Та ти за словом в карман не полізеш,— весело промовила Ольга Семенівна.. — Побачимо.— Ну, й побачимо (Г. Хоткевич). не полі́зти за сло́вом у па́зуху. (Марко:) Та й ти не полізеш у пазуху за словом (З. Мороз).

здава́тися / зда́тися на сло́во чиє, яке. Погоджуватися з чимсь, слухати чиєї-небудь поради, піддаватися на що-небудь. — Отсе зять, а то дочка... Розсудіть їх, як ваша ласка, по правді... Я вже здаюся на ваше слово, як розсудите, так і буде... (М. Коцюбинський); (Маруся (падає перед гуменею):) Матушко! простіть мене! грішна я, грішна... Здалася на слово улесливе, здалася на речі лукаві... (Панас Мирний).

золоті́ слова́. Уживається для підкреслення слушності, вчасності, доречності висловленого. Трощинський ловив кожне слово полковника, і коли той замовк, посміхаючись сказав: — Я схиляюсь перед золотими словами правди ясного пана. Але ж і я знаю, що саме тепер петиція була б недоречним жестом панів полковників (М. Лазорський). золоте́ сло́во. Золоте тоді промовив слово Святослав крізь сльози жалібні: — Ой, мої сини, мої братове, Всеволодове і Ігорю буйні! Половецьку землю ви зарано турбувать мечами почали (Н. Забіла).

з пе́ршого сло́ва. Відразу, без довгих пояснень. Люди ж усякі є в Ковалівці. Один тебе й з першого слова розуміє, і мовчки йде до роботи, іншому треба все розтовкмачити (В. Кучер).

і (ані́) сло́ва (сло́вом) не пи́снути кому і без додатка. 1. Не видати якої-небудь таємниці, зовсім нічого не розповісти про щось. Усі .. замовкли. Про архієреїв ніхто вже й слова не писнув (І. Нечуй-Левицький); І я побожу (побожуся) й жінка моя, й діти мої, що я Борухові за ґрунт ані словом не писнув (Л. Мартович). 2. Зовсім нічого не сказати, не промовити; промовчати. Кулаки посипались на його (муляра) плечі .. Інші робітники, що бачили цілу ту справу, мовчки працювали, похилені над цеглою і закусуючи зуби. Ніхто з них не писнув ані слова (І. Франко).

і (ні, жо́дним і т. ін.) сло́вом не обмо́витися. 1. без додатка. Зовсім нічого не говорити, не сказати; мовчати. Закам’яніла на стільці Франка Данилівна, сидить, зітхає і словом не обмовиться (А. Хижняк); — Ти чого мою доньку габзуєш (неславиш)? — скипів Окунь..— Більше ні словом не обмовлюся, то я спересердя (М. Стельмах). сло́вом не обмо́в́итися. Не без хитрощів хлопець знає, де як повестися, зайвим словом не обмовиться (В. Дрозд). 2. до кого, з ким. Не розмовляти, не заговорити з кимсь. Павло чув, що жінка говорить нікчемне, тому більше не обмовився з нею й словом (Григорій Тютюнник); До Сергія так і не обмовилися (хлопці) ні словом, наче забули про його присутність (О. Гуреїв). 3. про кого—що. Нічого не сказати, не спитати і т. ін. про кого-, що-небудь. Про свій “сон” хлопець не обмовився й словом (І. Волошин); Потім Іван про все питав, тільки про Ярину й словом не обмовився (М. Зарудний); Коли Ніна підійшла до вогнища, ніхто й словом не обмовився, що вона відстала від усіх… (О. Донченко); Ковальчук .. лишився таким же простим і скромним, як і був, і тому ні словом не обмовився про свої успіхи (О. Гуреїв); Вона цікавилась всіма подіями в Кленах, але жодним словом не обмовилась про Василя Герберу (С. Скляренко); Видання .. УРЕ, подаючи загальну характеристику жуйних ссавців з родини бичачих, жодним словом не обмовилося, що є вони і в нашій республіці (Наука і культура..). слове́чком не обмо́витися. Сімейне життя не дуже витанцювалося, матері це видно аж надто ясно, та син навіть словечком не обмовиться про теє (О. Бердник).

(і) сло́ва не почу́єш (не почу́єте, не чу́ють і т. ін.) від кого. Хто-небудь мовчазний, сором’язливий, неговіркий і т. ін. (Гебрей:) Я мушу знать, що я тут раб рабів, що він мені чужий, сей край неволі, що тут мені товаришів нема. Більш ти від мене й слова не почуєш! (Леся Українка).

(і) сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Він (Павло) і словом не озветься, а наче од сну прокинеться (Марко Вовчок).

і сло́вом не переки́нутися. Зовсім не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. Часом мине цілий тиждень, а вони й словом не перекинуться, як німі (М. Коцюбинський); Чому так неприязно відповів шофер, з яким він ще не перекинувся й словом? (А. Хорунжий); Тимофій аж тремтів за Свиридом, але ніде й ніколи, навіть за доброю чаркою, не перекинувся й словом про це зі своїм другом (М. Стельмах).

і сло́вом не прохопи́тися. Не видати якої-небудь таємниці, утаїти, не сказати чогось. Сьогодні він і словом не прохопиться про те, що приїхав додому лише на кілька днів, що в кишені його гімнастерки лежить суворий припис до першого квітня прибути на місце подальшої служби (Б. Гуріненко).

й не сказа́ти (слова́ми), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чого-небудь. Вже давненько панночки приїжджі переносили, що який-то вже там лікар полковий хороший: і брови йому чорні, й уста рум’яні, і станом високий,— така вже краса, що й не сказати! (Марко Вовчок); Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… (Ю. Збанацький). (й) сказа́ти не мо́жна (не могти́) (слова́ми). На душі така пала туга, така печаль, що й сказати не можна! (П. Куліш); Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею. І так мені гірко, що й сказати не можу, бо все ж життя моє в літературі (М. Коцюбинський); Нарешті вона могла сказати бабці, що ніби… ніби чує щось під серцем. Радості бабці не можна словами сказати (Г. Хоткевич).

ки́датися слова́ми (сло́вом, фра́зами і т. ін.). Говорити, обіцяти що-небудь безвідповідально, несерйозно, необдумано. Ніяка поважаюча себе людина, до якої прийшли на раду, не буде поспішати й кидатись нерозважним словом (Ю. Яновський).

кількома́ (небагатьма́) слова́ми. Дуже коротко, стисло. Я кількома словами розповів, як добирався сюди (Л. Смілянський).

ковта́ти слова́. Нерозбірливо, нечітко, скоромовкою говорити, читати і т. ін. — Як ти читаєш? Чому ти ковтаєш слова? (Ю. Збанацький); Він заговорив уривчасто, ковтаючи слова, кваплячись, щоб звільнити серце від того гарячого потоку, який бив через край... (С. Журахович); Й Килина, ковтаючи слова, розказала, як то воно все було насправді (Є. Гуцало).

креса́ти слова́ми на кого, кому. Лаяти кого-небудь, гримати на когось. — Щось, чути, на наймичку головач креше словами (П. Козланюк).

криве́ сло́во. Висловлена в грубій образа. (Маруся:) Ні одного кривого слова я від нього не чула; за що ж би я мала на нього злобу? (М. Старицький).

крути́ти слова́ми. Говорити неправду, не те, що треба, ухилятися від прямої відповіді. — Ей, дівчино, щось ти крутиш словами,— гірко заговорив Корній (Леся Українка).

лама́ти (пору́шувати) / злама́ти (полама́ти, пору́шити) (своє́) сло́во. Відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки. Хто ламає слово, той віру ламає (М. Номис); — Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова (М. Стельмах); Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ні рискувати (ризикувати) своєю персоною (Ю. Смолич); — Царю Латине неправдивий! Ти слово царськеє зламав (І. Котляревський); — Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (П. Загребельний); Вона, Ївга, мусить порушити слово, яке дала подрузі (О. Донченко). не перелама́ти сло́ва. (Панас:) Я вже поблагословив, то слова не переламаю, бо то гріх! (М. Кропивницький); // кому і без додатка. Зраджувати. — Тримайся мене, Анно,.. я тобі також слова не зломлю (не зламаю)! Скоро поверну, зробимо весілля! (О. Кобилянська); “Як слово зламає (коханий), нехай покарає Його Твоя сила святая!” (П. Куліш).

ласка́ве (те́пле) сло́во. Доброзичливе, прихильне висловлення з пестливими словами або приємна розмова. — Уже років з п’ять він (кінь) йому служить і пильно, і вірно, не знаючи за оту працю розкоші, і хоч чував було слово ласкаве та тепле, а тепле слово — більше за ласощі варте (М. Старицький).

легки́й на сло́во, жарт. Який любить поговорити; говіркий, дотепний і т. ін. Легкий на слово, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, брехонути їм з свого вояцького ж минулого що-небудь приголомшливе, розгонисто-неймовірне (О. Гончар).

лови́ти ко́жне сло́во, перев. чиє. Дуже уважно, з цікавістю слухати когось. Од неї не одступали паничі, бігали просили на танці, ловили кожне її слово, слідкували очима за нею (І. Нечуй-Левицький); Марія Антонівна не спускала з племінника очей, ловила кожне його слово (А. Дімаров); Жінка після щойно пережитого .. в жадібній надії ловила кожне слово вчительки (О. Гончар); Він жадібно ловить кожне Михайлове слово і не може второпати (А. Хижняк). лови́ти у́хом ко́жне сло́во. Білий, як крейда, стає Гнат за ґратками, .. уважно ловить ухом кожне слово (М. Коцюбинський).

лови́ти / пійма́ти (впійма́ти, злови́ти і т. ін.) на сло́ві кого, якому. 1. Виявляти суперечності в чиїх-небудь висловлюваннях. — Ти ж сам говорив сьогодні про ходячі шлунки… — Не лови мене на слові (О. Гончар); (Мічурін:) Слухайте, не ловіть мене на слові.. Не забувайте, що, крім гніву, існує ще священна непримиренність (О. Довженко); Денис і сюди, і туди, і відбріхуватись би то, так справник на усякому слові так його і пійма (Г. Квітка-Основ’яненко); — Е, Романе!.. — сказав Хома, маючи, певно, на думці впіймати його на якомусь слові (О. Довженко). 2. Скориставшись ненароком сказаним ким-небудь (намірами, обіцянками і т. ін.), домагатися його здійснення. І Мамайчук, впіймавши його на слові, заявив, що не голитиметься доти, доки перукарня не буде-таки відкрита (О. Гончар).

лови́ти слова́ (із ро́та) чиї, рідше кому. Уважно, з цікавістю слухати кого-небудь. Прокіп вмовляє: Держіться. Як будемо разом стояти, наш буде верх. Йому ловлять слова із рота (М. Коцюбинський).

ма́зати ме́дом ре́чі (слова́), зневажл. Говорити облесливо, нещиро; підлещуватися до когось. Там пан-гаман по сто рублів дає Пройдисвіту, що речі медом маже (Л. Глібов).

марнува́ти мо́ву (слова́). Говорити безпредметно, без потреби і т. ін. (Деїфоб:) Я, сестрице, не звик даремне марнувати мову (Леся Українка).

масти́ти слова́ми. Говорити (перев. нещиро) приємні речі; улещувати. Як стали говорити, словами мастити, мусив же я з коня встати, горілки купити (Сл. Б. Грінченка).

метки́й на сло́во (до сло́ва). Який любить поговорити, уміє влучно сказати, відповісти і т. ін.; дотепний. Бистра в руках, метка на слово, Тетяна, як світлий промінь, влітала в двір (О. Копиленко); Ідуть з кіно призовники-бійці, Рожевощокі і меткі до слова (А. Малишко). метки́й на слова́. Потраплять ці сторінки до рук меткого на слова критика.., тоді не обберешся біди, особливо по службовій лінії (В. Дрозд).

міцне́ сло́во. Груба лайка. — Тільки, будь ласка, якнайменше міцних слів. Пам’ятай, що ти дипломат (О. Довженко); За коротку мить дід устиг спом’янути міцним словом усю нечисту силу (О. Донченко).

на па́ру слів. Для короткої розмови, повідомлення тощо. — Тебе на пару слів можна? — Нема у мене ні найменшого бажання з тобою говорити,— різко відрізала Оксана і відійшла від гурту дівчат (З журналу); — Маю справу до царевича .. Дозволь, мій пане, на пару слів (Переклад М. Лукаша).

на півсло́ві (рідко на сло́ві), перев. зі сл. обрива́ти, замовка́ти, залиша́ти, осікти́ся і т. ін. Раптово, несподівано зупинитися, припиняючи розмову, яку-небудь дію. Він на півслові урива пісню (М. Коцюбинський); Він (Ісус) уривав їх (людей) на півслові, кажучи, що його релігія без добрих справ — ніщо (З журналу); Яцуба ненароком стрівся очима з донькою і враз на півслові осікся (О. Гончар); Нема в Рабів облич, лишень тіла .. — Чому ж творець (Мікеланджело) покинув на півслові Свій труд .. Невже забракло генію тепла, Щоб оживити очі мармурові? (Д. Павличко).

на слова́х. 1. Усно. Прибіг гінець (гонець) з письмом к Латину .. і на словах додав: — Царю Латине неправдивий! Ти слово царськеє зламав (І. Котляревський); Не буду тепера (тепер) писати “достотної рецензії”, бо думаю, що краще вимовлю свою думку на словах, ніж на письмі! (Леся Українка). 2. Тільки в розмові, а не на ділі. Який мудрий знайшовся! На словах, як на цимбалах, а на ділі, як на балалайці… (І. Муратов); — Де маніяк, нездара і недоук, знай, на словах неправді крутять в’язи, Та дай-но їм убрати царську тогу, Як “правді” їхній сам тиран позаздрить (С. Караванський); Я хоча й простий роботяга, але людям служу не на словах, а на ділі (З газети).

на сло́во, перев. зі сл. ві́рити. Без будь-яких підтверджень фактами, діями, на основі лише чийогось запевнення, обіцяння. На виплат відпускали тим, хто мав постійну платню і мав з чого сплачувати борги, а на слово не вірили (В. Гжицький).

на че́сне сло́во. На основі тільки чийогось запевнення, обіцяння; повіривши. З рекомендаціями, як воно й годиться, В курник вмостилася Лисиця. Прийняв її на чесне слово в штати осел вухатий (В. Іванович).

на че́сному сло́ві, зі сл. трима́тися, жарт. Ледве. Ґудзик у нього на куртці тримається на чесному слові (З усн. мови).

не ва́ртий (не варт) до́брого (пу́тнього) сло́ва. 1. Який втратив свою цінність, перестав цікавити кого-небудь, не заслуговує на чию-небудь увагу. Кожен засватаний парубок, кожна дівчина, що подала рушники, втрачали раптом в її очах ціну, не варті були доброго слова (М. Коцюбинський); Не варт він (панич) слова путнього, не варт того, щоб ради його (нього) ми сьогодні, як дурні, цілий день бігали, нишпорили! (Панас Мирний). 2. Дуже поганий, непривабливий. — Там така школа, що просто тьфу! Доброго слова не варта (О. Кониський); — Хіба ж це дім для риболова? Він доброго не вартий слова (С. Караванський); Полонені (фашисти) являли картину, не варту путнього слова (О. Довженко).

не ви́давиш сло́ва з кого. Хтось дуже мовчазний, небалакучий. Вони їздять мовчки з Турки в Бориню і назад. Туди і назад. Недарма кажуть, що з Данила Мармури слова не видавиш (С. Чорнобривець).

не ви́тягнеш ((обце́ньками) не ви́рвеш) сло́ва з кого і без додатка. Хто-небудь не хоче або не любить говорити. (Ганна:) Спочатку все про війну розказував (Степан), про інші краї, а тепер зовсім замовк, слова не витягнеш (О. Корнійчук); Така вже вдача в чоловіка, і зайвого слова з нього не витягнеш (Л. Гроха); І, вона знає, вже більше нічого питати Андрія: обценьками не вирвеш зайвого слова (М. Стельмах).

не (вмі́ти (могти́ і т. ін.)) зв’яза́ти двох слів (два сло́ва) (доку́пи). Бути неспроможним чітко, логічно, зв’язно висловлювати свої думки. Каландріно, виснажений .. втратив, як йому здавалось, своє щастя, негоден був і двох слів докупи зв’язати, щоб дати якусь відповідь товаришам (Переклад М. Лукаша); Сахно .. довго не могла опанувати свого хвилювання й зв’язати два слова для відповіді (Ю. Смолич).

не во гнів будь ска́зано, ірон. Уживається для вираження застереження від образи або як вибачення, коли співрозмовникові говорять щось неприємне. (Панько:) Тепер яку попав, та й жінка. Правду кажу? (Копистка:) Ні, братику, це не так. Це ти, не во гнів будь сказано, трошки брешеш… (М. Куліш). не во гнів се́є сло́во кому. — Тут і спереду брехня, і ззаду брехня, та ще брехня брехнею й покрита. Ось що! Не во гнів сеє слово вам, панове (Г. Квітка-Основ’яненко).

не доби́тися сло́ва від кого. Не можна, не вдається викликати на розмову кого-небудь, отримати відповідь від кого-небудь. (Ганна:) Ти ходиш сама, блукаєш, як сирітка, не доб’єшся від тебе слова… Скажи-бо, що з тобою? (М. Кропивницький).

не ки́дати слів на ві́тер. Не говорити що-небудь безпідставно, безвідповідально, необґрунтовано; бути обов’язковим. (Кембель (до Джонатана):) Не бійсь, я слів не кидаю на вітер (Леся Українка); Глухов добре знав секретаря обкому. Він слів на вітер не кидає (І. Рябокляч). випуска́ти слова́ на ві́тер. Відомо всім, що Пронька не звик випускати слова на вітер (О. Донченко).

нема́ коли́ й сло́ва ви́мовити кому. Хто-небудь дуже зайнятий, заклопотаний. Комбінезони їхні — це шмат мазути, ніхто й прати не береться, темп роботи такий, що нема коли тобі й слова вимовити (О. Гончар).

не помина́ти ли́хом (рідше лихи́м сло́вом) кого і без додатка.Згадуючи когось, не говорити про нього нічого поганого. — Жінко моя кохана! не поминай лихом мене, безщасного (Марко Вовчок); — Матір побачиш — кланяйся. Хай не поминає лихом дочку свою непутящу (О. Гончар).

(ні) перо́м не списа́ти (описа́ти) (ні сло́вом не сказа́ти) чого, фольк. 1. Хтось не може визначити, висловити надзвичайної вроди, краси кого-, чого-небудь. А що ті зачіси на голові, то й не списати пером які (Марко Вовчок); Ні пером не списати, ні словом не сказати тії несподіваної краси, якою до вас усміхнулася долина! (Панас Мирний). 2. який. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. Дочка у неї була дуже вродлива — ні пером не списати, ні словом не сказати (З усн. мови). ні перо́м списа́ть, ні змалюва́ть. Ти в порі розквітлій, як картина, Ні пером списать, ні змалювать (М. Шеремет). не мо́жна сло́вом розказа́ти, а́ні перо́м описа́ти. Така була краса його (отамана) невиписанна.., що не можна словом розказати, ані пером описати (Марко Вовчок).

ні півсло́ва, зі сл. не говори́ти, не сказа́ти і под. Зовсім нічого. — Невже ти не підеш за мене? — одразу жахається Левко і тільки тепер згадує, що він же перед цим ні півслова не говорив Христині (М. Стельмах). ні сло́ва, ні півсло́ва. — Та ні! Звичайно ж, ні! І я нічого йому не скажу, ні слова, ні півслова. Хай думає, що я ні про що не догадуюсь (В. Нестайко).

нове́ сло́во чого, у чому. Передове, прогресивне в чому-небудь (перев. в науці і техніці). Це відкриття було новим словом у науці (З газети).

обзива́тися (озива́тися) / обізва́тися (озва́тися) сло́вом до кого і без додатка. Вступати в розмову, говорити з кимсь. Ніхто не смів обізватися до нього словом у тій страшній хвилі (І. Франко); Софія не зважилась, а може, й не схотіла озватися до баронеси словом (Леся Українка); Старий Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом (О. Донченко); // Вступати в якісь стосунки з кимсь, бути чиїмсь однодумцем, побратимом і т. ін. Ти (Україна) ішла на пана, на магната, І з татранських синіх полонин Озивавсь до тебе словом брата Непокірний польський селянин (М. Рильський).

обмі́нюватися / обміня́тися (рідше обміни́тися) думка́ми (сло́вом, слова́ми і т. ін.) з ким про що і без додатка. Говорити з кимсь про що-небудь; обговорювати, висловлювати щось. Присутні, обмінюючись думками про фільм (“Повість полум’яних літ”), одностайно казали, що подібного яскравістю і глибиною твору про Другу світову війну наше мистецтво ще не бачило (М. Рильський); Не було нікого При нім, щоб з ним хоч словом обмінився (І. Франко). о́бмін думка́ми. Що ж таке письмо? Це додатковий до звукової мови засіб обміну думками (Укр. мова).

обмовля́тися / обмо́витися двома́-трьома́ слова́ми з ким і без додатка. Недовго говорити, коротко перемовлятися з ким-небудь. Обмовлявся двома-трьома словами і, похмурий, неговіркий, ішов на свій перелаз (Григорій Тютюнник). обмо́витися хоч сло́вом. Він так і не дав Іванові Кириловичу обмовитися хоч словом, у трубці затутукало (В. Дрозд).

одни́м сло́вом; одно́ (одне́) сло́во. Уживається для узагальнення раніше сказаного; коротко кажучи. Де не взявся вітер, б’є снігом під ноги — одно слово, пішла заметільниця (Г. Хоткевич); Велика масштабна роль завжди приємна для актора. В ній багато відтінків, нюансів, одне слово — є що грати (З журналу).

оста́ннє сло́во. 1. перев. чиє. Категоричне, остаточне рішення про кого-, що-небудь. — Це моє останнє слово. Я не то що за вас не хочу видавати своєї дочки, я її ні за кого не видам,— сказала Каралаєва (І. Нечуй-Левицький); З контори люди виходять на вулицю .. Пан так і не сказав їм останнього слова. Норовито крутнувся на місці — і в двері (М. Стельмах). 2. чого, у чому. Прогресивне, нове в чому-небудь (перев. в науці, техніці). Це був великий лікарський кабінет, обладнаний за останнім словом лікарської техніки (Ю. Смолич).

па́ру слів (фраз), зі сл. написа́ти, сказа́ти і т. ін. 1. Трохи, зовсім мало. Дуже був би Вам вдячний, коли б написали хоч пару слів про себе (М. Коцюбинський); // Дещо. — Слід би було вже й сход зібрати, поговорити по душах із селянством .. Я пару слів сказав би (В. Речмедін); Як скінчу життя стражденне, .. щоб не чути більш образ,— Киньте часом і про мене Пару щирих, теплих фраз (П. Грабовський).

перекида́тися / переки́нутися слова́ми (сло́вом). Вести коротку розмову; час від часу говорити, повідомляти що-небудь один одному. Сиділи (горничні) кругом столу й грали в короля. Кругом густою лавою обступили їх хлопці і перекидалися жартівливими словами (Панас Мирний); З правого боку жінки голосно трощили насіння, часто перекидалися словами, з їхніх реплік Микола Чубук зробив висновок, що сьогодні на зборах буде жара (Г. Епік); Семен Омельянович любив перекинутись словом і про те, що не стосувалося агрономії (Д. Бедзик). переки́нутися кількома́ слова́ми. Щоразу .. встигав (Хома Хаєцький) перекинутися з чехами бодай кількома словами (О. Гончар).

пе́рше сло́во. 1. чиє, за ким. Початок, почин у якійсь справі, діяльності і т. ін. (Марія:) Ми в цій справі будемо не самі: МТС допоможе. І машинами, і людьми. Але перше слово повинно бути наше (О. Левада). 2. Найголовніше, найсуттєвіше в чому-небудь. Допомогти батькові в цій справі було для дітей першим словом (З газети).

поверта́ти / поверну́ти сло́во (наза́д) кому, етн. Відмовлятися від погодженого раніше, перев. від обіцянки одружитися з ким-небудь. — Коли твій нелюб до тебе такий ласкавий, щоб уважив твоє прохання, то й я повертаю тобі назад твоє слово (О. Стороженко); — Ярино,— він враз упав на коліна,— єдина моя, невже ти не бачиш, що я тебе покохав, кохаю безмірно. Ще не пізно, поверни Максимові слово, стань зі мною під вінець (П. Панч).

пога́не сло́во. Лайливий, образливий вираз. — А .. казали, що в мене батька не було… байстрюк? — кажуть.. — Не думай про це, то погане слово! (Панас Мирний); Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст (О. Гончар).

погуби́ти думки́ (мо́ву, слова́ і т. ін.). 1. Втратити на якийсь час здатність логічно мислити, говорити. — Та ви справді мене зведете на постіль!.. — І присів (генерал), погубивши всю мову (Б. Грінченко). 2. Обдумавши що-небудь з усіх боків, не прийти ні до якого висновку. — Та й забарився ж ти! Де ти блукав так довго? Я вже й думки погубила… (Л. Яновська).

помина́ти / пом’яну́ти до́брим (незли́м, ти́хим і т. ін.) сло́вом кого. Говорити про когось з повагою, шанобливо згадувати когось. Хто вік по-божому прожив, Ніколи зла і кривди не чинив, Того до смерті будуть поважати І добрим словом поминати (Л. Глібов); Щоб там (на могилах загиблих воїнів) і клумби були, і квіти були, і лавочки, щоб можна було посидіти та добрим словом героїв пом’янути (Остап Вишня); І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути незлим, тихим словом (Т. Шевченко).

поперхну́тися сло́вом яким і без означення. Раптово замовкнути, не закінчивши якоїсь думки; не договорити. А бандит питає: — Який там плужок? Він не стріляє часом? Чую: поперхнувся тато словом — мабуть, хотів удати посмішку (О. Донченко); Панна Ярина аж поперхнулась тим сердитим і зневажливим словом, котрим хотіла була дати одкоша молоденькому нахабі (О. Ільченко).

пусті́ (ма́рні) слова́ (фра́зи). Непотрібні, беззмістовні, не варті уваги висловлювання; беззмістовне розумування. Пусті слова про “право бідних”… Держава дбає не про нас. Нас мали за рабів негідних… Доволі кривди і образ! (М. Вороний); Без марних слів і компліментів ніжних його (В. Маяковського) поети вчителем зовуть (М. Рильський). ма́рне сло́во. Коли я називаю його своїм братом, то се не жарт і не марне слово (Леся Українка).

рва́ти слова́. Говорити уривчасто, запинаючись. — Чого ж ти стоїш, Хведоре? — спитала Пріська. — Сідай! Що скажеш доброго? — Та я се до вас… — рвучи слова, несміливо почав він (Панас Мирний).

розгу́блювати / розгуби́ти слова́. Втрачати здатність говорити; забувати про те, що хотілося сказати. — А чого ж ти тут, біля хвіртки? — до решти розгублює (Роман) ті слова, якими не раз думалось зустріти дівчину (М. Стельмах). розгу́блені слова́. Зараз її тривожили скороминущі образи, летючий спогад, розгублені, невимовлені слова (О. Донченко).

розкида́тися слова́ми. Бути необачним у висловлюваннях. Батька не на жарт стривожила ця мова дочки, бо він знав, що в неї не було звички розкидатися сильними словами (А. Головко). розкида́ти слова́ми. (Теофіл:) Сивизна ж то мені не дозволяє словами розкидати необачно, я тільки те скажу, чого я певен (Леся Українка).

си́пати слова́ми (, як (мов, на́че і т. ін.) горо́хом). Говорити, не зупиняючись, дуже швидко і багато. Пані так і сипле словами, хусточкою очі обітре, і руками сплесне (Марко Вовчок); Тверезий — він був тихіший води, нижчий трави, зате, як скинув чарку-другу, де те і завзяття візьметься: бадьориться, хвастається, словами, як горохом, сипле (Панас Мирний); Тим часом Вольчиха сипала словами, наче горохом (І. Нечуй-Левицький). си́пати, на́че горо́хом. (Горлов (взяв трубку):) Ти, браток, полегше б говорив. Сиплеш, наче горохом, біс не розбере (О. Корнійчук).

сказа́ти нове́ сло́во в чому. Зробити яке-небудь відкриття або домогтися значних досягнень у певній галузі науки, техніки, культури. Симиренко сказав нове слово в розробці ефективних агротехнічних прийомів, що значно підвищило врожайність садів (З газети).

сказа́ти своє́ (сло́во) в чому. Виявити себе в якійсь справі; відіграти певну роль у чомусь. Генетики сказали своє слово в науці і багато зробили для дальшого її розвитку (З газети).

сказа́ти (хоч) сло́во. 1. кому. Обізватися, заговорити до кого-небудь. Неначе тіні німі, мовчазні, ходили вони один біля одного, соромились одне на одного глянути, боялися один одному слово сказати… (Панас Мирний). 2. Розказати, відкрити яку-небудь таємницю. Хай же наважиться (Олександра) сказати хоч слово, тоді знатиме, почому в Тростянці гребінці (М. Коцюбинський).

скупи́й на слова́ (на мо́ву) 1. Який не любить багато говорити; небагатослівний, небалакучий. Вона була .. сухувата й скупа на слова (Я. Баш); (Захарко:) Щось ти сьогодня (сьогодні) дуже скупий на мову, кожне слово з тебе треба витягати! (М. Кропивницький). скупи́й на сло́ві. На канапі сиділа пані полковникова Віра Дараган. Як і завжди, млява в розмовах і скупа на слові (М. Лазорський). 2. тільки скупи́й на слова́. Стислий (про лист, звіт і т. ін.); лаконічний. Звіт Марії Павлівни скупий на слова (І. Волошин).

слова́ застряю́ть (застига́ють) / застря́ли (застря́гли, засти́гли) в го́рлі (у гру́дях) кого, кому і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність говорити через сильне хвилювання, переживання тощо. Голос у нього переривався, глухо хрипів, слова застрявали в просохлому горлі (Д. Ткач); Слова застряли десь у грудях, і Густав не міг нічого сказати (А. Хижняк); Жменяк спалахнув гнівом, схопився на ноги і взяв Петричка за петельки так міцно, що всі слова застигли Петричкові в горлі (М. Томчаній). сло́во застря́ло (застря́гло) в го́рлі. — Поранено командира взводу,— додав він (політрук) по хвилі притишеним голосом.— Командира? — слово застряло в горлі Білогруда (Ю. Бедзик); Здавалось, всяке прощальне слово так і застрягло йому в горлі (О. Кобилянська).

сло́во в сло́во. 1. Без будь-яких змін; точно, дослівно. Франко .. намагався передавати пушкінські рядки з максимальною близькістю до першотвору, майже слово в слово (М. Рильський); Пана дома не застали.., за нього говорив його заступник — молодий, на диво тоненький і хирлявий панок хлюстоватого вигляду. Усе то було сказано, звичайно, по-російськи, “по-панськи”. Панок інакше говорити не може .. Але мову його передали висланці народові слово в слово (У. Самчук). 2. Не пропускаючи нічого, від початку до кінця. Прошу Вас, повторіть, будьте ласкаві, все, що вони вам казали, тільки, дуже вас прошу, слово в слово, не змінювайте нічого і не додавайте нічого! (З газети).

сло́во за сло́вом; сло́во по сло́ву. Поступово, повільно розмовляючи, розговорившись або розпитуючи. Слово за словом, і навіть за придане домовились (М. Стельмах); Слово по слову він так захопився спогадами, що ладен був на цю тему говорити до самого вечора (С. Добровольський). сло́во за сло́во. Слово за слово і добалакались до того, як вони були становими в одному стані (Україна сміється..).

сло́во не розхо́диться з ді́лом у кого, чиє. Хто-небудь завжди виконує обіцяне або діями підтверджує сказане. У Бізона слово ніколи не розходилося з ділом і переінакшувати планів він не любив (О. Слісаренко); Хоробрий начальник донців .. Його слова не розходилися з ділом (С. Добровольський). слова́ розхо́дяться з ді́лом. Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться (Укр.. присл..).

сло́во пи́снути кому і без додатка. Розказати кому-небудь щось. — Тільки слово писнеш кому, стара… Задушу, спалю й душу чортові на виграшки віддам! Чула? — кинув (Андрій) і побіг (Іван Ле).

сло́во че́сті. 1. Уживається для запевнення істинності, правдивості сказаного, обіцяного. — Дядю Миколо, а ви знаєте, Славко — поет. Він вірші пише. Слово честі! (В. Козаченко); — Стій! Може бути… — сказав Щорс.— Слово честі — це Боженко (О. Довженко). 2. Словесне запевнення в правдивості чого-небудь. Упевняв мене (адвокат) словом честі, що ще нині відошле контрат (контракт) до суду (Л. Мартович).

стріля́ти слова́ми (відмо́вами). 1. Влучно, дотепно відказувати чи закидати кому-небудь. В’ються вони кругом панянок, .. ведуть веселу-жартівливу розмову, стріляють то сюди, то туди своїми гострими одмовами (Панас Мирний). 2. Говорити поспіхом, скоромовкою. — Пробачте, Артеме Петровичу, тисячу разів пробачте, що я так вдерся несподівано,— поспішливо стріляв словами гість (А. Хижняк).

тверди́й на сло́во. Який не порушує, дотримується своїх обіцянок. Василь Семенович — чоловік твердий на слово (Панас Мирний).

у двох (у коро́тких) слова́х. Дуже стисло. В двох словах доповівши йому (командирові), що в чаплинських тилах все гаразд, Мефодій .. добув (з шапки) заяложену, складену вчетверо депешу (О. Гончар); Блаженко в коротких словах доповідає суть справи (О. Гончар).

хазя́їн свого́ сло́ва. Той, хто завжди здійснює те, що обіцяє. Нас лякає те, що ви не хазяїн свого слова, у вас нема почуття гідності, і ви не знаєте, що таке пошана до самого себе (О. Довженко).

ціди́ти / проціди́ти крізь зу́би, зневажл. Говорити неохоче або невиразно, ледве розтуляючи рот. Але агроном Горлов — непохітний. Він щось цідить кризь зуби .. про те, що тут (у радгоспі) досі не навчилися прислухатися до голосу сільськогосподарських авторитетів (П. Оровецький); Майор, не обертаючись, люто цідить крізь зуби: — Негайно ж, негайно замовкніть! Бракувало ще, щоб підлеглі... (бунтували) (Н. Тихий); Молодий стурбований голос щось тихо промовив до кулеметника. Той крізь зуби злостиво і спокійно процідив: — Зараз, товаришу командир (М. Стельмах). ціди́ти слова́ крізь зу́би. А Сафатові повиділося, що Стрибог, мабуть, хоче хмуритися; тим-то низенько склонився й несміло цідив слова крізь зуби (Л. Мартович).

ціди́ти слова́ (сло́во за сло́вом, сло́во по сло́ву). Говорити повільно, неквапливо, невиразно, ніби неохоче. Вона (Маланка) цідила слова, немов отруту (М. Коцюбинський); — А ти це чого голос підняв, начебто правда на твоєму боці? Совість заговорила? — цідив слова Мірошниченко (М. Стельмах); Обидві вони цідили слово за словом з таким тоном, неначе на ввесь світ промовляли якісь закони доброго розуму і високої вподоби (І. Нечуй-Левицький); — Працюю в котловані гідростанції. Та я тут недавно. Приїхав трохи підробити,— цідив, як крапельки, слово по слову, ніби йому було важко говорити (Г. Коцюба).

че́сне сло́во. Уживається для запевнення в істинності, правдивості сказаного. Ні, чесне слово, не жартую… Так, як Дорця вміла укласти букет… ніхто інший у Львові не потрапив… (Ірина Вільде).

чо́рне сло́во. Лайливий вираз. — Чорти б тебе взяли! — вилаявся він чорним словом (З усн. мови).