союзний

сою́зний

-а, -е.

1》 Який входить у союз (у 2 знач.) з ким-, чим-небудь, з яким встановлено союз.

2》 Прикм. до союз 3).

|| Який входить у союз, перебуває в союзі.

3》 Те саме, що всесоюзний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. союзний — сою́зний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. союзний — [соуйузнией] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. союзний — СОЮ́ЗНИЙ, а, е. Прикм. до сою́з 2–4. Дві могутні постаті держали сплетені лаврові вінки двох союзних армій (Н. Кобринська); Союзні війська прибули сюди не для війни (О. Словник української мови у 20 томах
  4. союзний — СОЮ́ЗНИЙ, а, е. 1. Який входить у союз (у 2 знач.) з ким-, чим-небудь, з яким встановлений союз. Дві могутні постаті держали сплетені лаврові вінки двох союзних армій (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах