спорудження

Значення в інших словниках

1. спорудження — спору́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. спорудження — СПОРУДЖЕННЯ – СПОРУДА Спорудження, р. мн. -ень. 1. Будування чогось: спорудження греблі, спорудження житлових будинків, спорудження метрополітену, спорудження пам’ятника, спорудження траулера. 2. зрідка. Те саме, що споруда. Споруда. Літературне слововживання
3. спорудження — [споуруджеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
4. спорудження — СПОРУ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. споруди́ти, спору́джувати. На спорудженні форту працювали всі разом: матроси, козаки й піхота (З. Тулуб); Я бачив командира вночі на спорудженні моста (О. Словник української мови у 20 томах
5. спорудження — БУДІВНИ́ЦТВО (створення будівель, яких-небудь споруд), БУДО́ВА, БУДІ́ВЛЯ рідко; БУДУВА́ННЯ, СПОРУ́ДЖЕННЯ, СПОРУ́ДЖУВАННЯ, ЗВЕ́ДЕННЯ (як процесуальність, тривання цієї дії); ПОБУДО́ВА, ПОБУДУВА́ННЯ (як результат цієї дії); ЗАБУДО́ВА... Словник синонімів української мови
6. спорудження — Спору́дження, -ння; -дження, -джень і -дженнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. спорудження — СПОРУ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. споруди́ти, спору́джувати. На спорудженні форту працювали всі разом: матроси, козаки й піхота (Тулуб, В степу.., 1964, 290); Я бачив командира вночі на спорудженні моста (Довж. Словник української мови в 11 томах