1. Великий тлумачний словник сучасної мови

удаватися

удава́тися

(вдаватися), удаюся, удаєшся, недок., удатися (вдатися), удамся, удасися, док.

1》 тільки 3 ос., також кому. Здійснюватися, успішно завершуватися.

|| безос., у сполуч. з інфін. Бути, виявлятися можливим (про здійснення чого-небудь).

|| перев. док. Виявитися вдалим, гарним (про те, що утворилося внаслідок якогось процесу або про сам процес).

|| перев. док. Видатися яким-небудь, випасти.

2》 Уродитися з певними якостями, особливостями вдачі (про людину).

|| до чого, який. Мати певні нахили, здібності, пристрасть до чого-небудь.

3》 перев. док., у кого, рідко на кого. Народитися, вирости схожим на кого-небудь, успадкувати чиїсь риси, особливості, якості.

4》 у що. Впадати в якийсь стан (звичайно важкий); перейматися якимсь настроєм. Удаватися в паніку.

5》 у що, рідше до чого. Зосереджувати свої дії, діяльність, увагу на чому-небудь, займатися чимось. Удаватися в подробиці.

6》 до кого. Звертатися до кого-небудь (з якимсь проханням, у якій-небудь справі тощо).

|| у сполуч. зі сл. до душі, до серця, до честі тощо. Звертаючись до кого-небудь, намагатися вплинути на його почуття.

7》 до чого, рідко на що. Використовувати, застосовувати що-небудь як засіб для здійснення чогось.

8》 у що, рідко. Глибоко вклинюватися, врізуватися в що-небудь.

9》 тільки док., куди, розм. Відправитися, податися куди-небудь.

10》 діал. Здаватися.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удаватися — удава́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. удаватися — < ВДАВАТИСЯ > (кому) щастити, таланити, фортунити; (до кого) звертатися, апелювати, адресуватися; (до чого) уживати що, (до роботи) мати нахил; (до хитрощів) пускатися на що; (у що) ударятися, заглиблюватися, поринати, віддаватися чому... Словник синонімів Караванського
  3. удаватися — див. щастити Словник синонімів Вусика
  4. удаватися — [ўдаватиес'а] = вдаватися ўдайус'а, ўдайес':а, ўдайец':а, ўдайеимос'а, ўдайеитес'а, ўдайуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. удаватися — Таланити, наталанювати, наталанити, понаталанювти, поталанювати, поталанити, сталанювати, сталанити, посталанювати, щастити, пощастити, поводитися, повестися, попайдувати, попайдити, див. удача Словник чужослів Павло Штепа
  6. удаватися — УДАВА́ТИСЯ (ВДАВА́ТИСЯ), удаю́ся, удає́шся, недок., УДА́ТИСЯ (ВДА́ТИСЯ), уда́мся, удаси́ся, док. 1. тільки 3 ос., також кому. Здійснюватися, успішно завершуватися. Словник української мови у 20 томах
  7. удаватися — удава́тися / уда́тися в подро́биці (то́нкощі). Дуже багато приділяти уваги чому-небудь, як правило, другорядному, несуттєвому. Леґіник ображався і платив тою ж самою монетою, неґречно вдаючися в подробиці, чіпаючи навіть таку делікатну матерію, як питання літ (Г. Хоткевич). Фразеологічний словник української мови
  8. удаватися — ВКЛИ́НЮВАТИСЯ (УКЛИ́НЮВАТИСЯ) у що (міститися клином, вузькою смугою в чому-небудь), ВРІ́ЗУВАТИСЯ (УРІ́ЗУВАТИСЯ), ВРІЗА́ТИСЯ (УРІЗА́ТИСЯ), ВГАНЯ́ТИСЯ (УГАНЯ́ТИСЯ), ВГО́НИТИСЯ (УГО́НИТИСЯ) рідше, ВДАВА́ТИСЯ (УДАВА́ТИСЯ) рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  9. удаватися — Удава́тися, удаю́ся, -є́шся; уда́тися, уда́мся, удаси́ся до кого по що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. удаватися — УДАВА́ТИСЯ (ВДАВА́ТИСЯ), удаю́ся, удає́шся, недок., УДА́ТИСЯ (ВДА́ТИСЯ), уда́мся, удаси́ся, док. 1. тільки 3 ос., також кому. Здійснюватися, успішно завершуватися. За все береться, та не все вдається (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах