язичницький
язи́чницький
-а, -е.
Стос. до язичества і язичників (у 1 знач.), пов'язаний з ними.
|| Власт. язичеству, язичникам.
|| Стос. до часів язичества, пов'язаний з цими часами.
Язичницькі божества — Дажбог, Перун, Макоша та ін.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- язичницький — [йазичниец'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- язичницький — ЯЗИ́ЧНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до язичества і язичників (у 1 знач.), пов'язаний з ними. Археологічні дослідження в місцях язичницьких капищ стародавніх слов'ян свідчать, що в центрі, як правило, стояв найбільший ідол, а навкруг нього розміщувались менші... Словник української мови у 20 томах
- язичницький — язи́чницький прикметник Орфографічний словник української мови
- язичницький — ЯЗИ́ЧНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до язичества і язичників (у 1 знач.), пов’язаний з ними. До нашого часу в побуті народу збереглись хороводи, що відображають працю і дозвілля трудящих. .. Словник української мови в 11 томах