1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ясний

я́сний

ясна, ясне.

1》 Який випромінює яскраве світло.

|| Освітлений яскравим світлом.

|| Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення).

|| розм. Начищений, відполірований до блиску; блискучий.

2》 Нічим не затьмарений; світлий, чистий.

|| Чітко видний завдяки світлу, прозорості повітря.

|| Те саме, що погожий 1).

|| Безхмарний (про небо).

|| Чистий, прозорий, не каламутний (про рідину).

3》 перен. Нічим не засмучений, не затьмарений; спокійний, безтурботний.

|| Радісний, збуджений.

|| Сповнений лагідності, спокою, щирості, відвертості (про погляд, усмішку і т. ін.).

4》 Не темного кольору; світлий.

|| Яскравий, блискучий.

|| розм. Білий (про хліб).

5》 Виразний (про звуки, музику і т. ін.).

|| Чіткий, виразний (про шрифт, почерк і т. ін.).

|| Який не потребує пояснень; простий, зрозумілий.

|| Розсудливий, розумний.

6》 перен. Логічний, переконливий, чіткий.

|| Здатний логічно, чітко мислити. Ясний розум.

7》 перен. Цілком очевидний, який не викликає будь-яких сумнівів у чому-небудь.

8》 іст. Те саме, що ясновельможний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ясний — (який не затьмарений) прозорий, яскравий, безхмарний, (про час, коли світить сонце) сонячний, погідливий, погожий, світлий. Словник синонімів Полюги
  2. ясний — Світлий; (день) безхмарний, соняшний, погожий, ФР. білий; (- небо) чистий; (- ніч) видний; (- воду) прозорий, не каламутний; (звук) чіткий, виразний;... Словник синонімів Караванського
  3. ясний — див. безхмарний; виразний; світлий; яскравий Словник синонімів Вусика
  4. ясний — [йаснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і і [йасний] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. ясний — Я́СНИ́Й, я́сна́, я́сне́. 1. Який випромінює яскраве світло. Ясне сонечко викотилось геть з-за гори (Панас Мирний); Спалахнула ясна блискавиця (Леся Українка); Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
  6. ясний — я́сни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  7. ясний — я́сний 1. світлий ◊ о́чи я́сні як у сокола → око 2. зрозумілий ◊ річ я́сна → річ ◊ я́сне як ді́рка в пара́солі → парасоля ◊ я́сне як шварц → шварц Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ясний — Всякому ясно, та не всякому страшно. Кожний розуміє, але не кожний боїться. Ясне, як шварц. Ясний, як шварц. Про непривітну людину. Ясний, як сонечко. Дуже милий, привітний. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. ясний — виво́дити / ви́вести на світ (я́сний) кого. Викривати, розвінчувати кого-небудь, оприлюднюючи його вчинки. Виводив (М. Годованець) їх (запроданців) на світ ясний і невпинно закликав сатиричних хлоп’ят — уперед і вперед! (О. Ковінька); // що. Фразеологічний словник української мови
  10. ясний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  11. ясний — Я́сни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ясний — Я́СНИ́Й, я́сна́, я́сне́. 1. Який випромінює яскраве світло. Ясне сонечко викотилось геть з-за гори (Мирний, IV, 1955, 310); Спалахнула ясна блискавиця (Л. Укр., І, 1951, 392); Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган (Тют. Словник української мови в 11 томах