1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

ясний

я́сний 1. світлий

◊ о́чи я́сні як у сокола → око

2. зрозумілий

◊ річ я́сна → річ

◊ я́сне як ді́рка в пара́солі → парасоля

◊ я́сне як шварц → шварц

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ясний — (який не затьмарений) прозорий, яскравий, безхмарний, (про час, коли світить сонце) сонячний, погідливий, погожий, світлий. Словник синонімів Полюги
  2. ясний — Світлий; (день) безхмарний, соняшний, погожий, ФР. білий; (- небо) чистий; (- ніч) видний; (- воду) прозорий, не каламутний; (звук) чіткий, виразний;... Словник синонімів Караванського
  3. ясний — див. безхмарний; виразний; світлий; яскравий Словник синонімів Вусика
  4. ясний — [йаснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і і [йасний] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. ясний — ясна, ясне. 1》 Який випромінює яскраве світло. || Освітлений яскравим світлом. || Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). || розм. Начищений, відполірований до блиску; блискучий. 2》 Нічим не затьмарений; світлий, чистий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ясний — Я́СНИ́Й, я́сна́, я́сне́. 1. Який випромінює яскраве світло. Ясне сонечко викотилось геть з-за гори (Панас Мирний); Спалахнула ясна блискавиця (Леся Українка); Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
  7. ясний — я́сни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  8. ясний — Всякому ясно, та не всякому страшно. Кожний розуміє, але не кожний боїться. Ясне, як шварц. Ясний, як шварц. Про непривітну людину. Ясний, як сонечко. Дуже милий, привітний. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. ясний — виво́дити / ви́вести на світ (я́сний) кого. Викривати, розвінчувати кого-небудь, оприлюднюючи його вчинки. Виводив (М. Годованець) їх (запроданців) на світ ясний і невпинно закликав сатиричних хлоп’ят — уперед і вперед! (О. Ковінька); // що. Фразеологічний словник української мови
  10. ясний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  11. ясний — Я́сни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ясний — Я́СНИ́Й, я́сна́, я́сне́. 1. Який випромінює яскраве світло. Ясне сонечко викотилось геть з-за гори (Мирний, IV, 1955, 310); Спалахнула ясна блискавиця (Л. Укр., І, 1951, 392); Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган (Тют. Словник української мови в 11 томах