бюст

(фр. < лат — обпалюю)

Погрудне зображення людини засобами круглої пластики. Назва зародилась у Стародавньому Римі, де спочатку існував звичай спалювати померлих предків, а потім зберігати воскові маски, які виставлялись у атріумі житлового будинку, демонструючи родовід власника. Вони й послужили основою для створення портретних Б., які композиційно беруть своє начало від давньоєгипетських портретів і давньогрецьких ксоанів і герм.

Значення в інших словниках

1. бюст — бюст іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бюст — (скульптура) погруддя.  Словник синонімів Караванського
3. бюст — [б'уст] -ста, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў  Орфоепічний словник української мови
4. бюст — -а, ч. 1》 Верхня частина людського тіла до пояса. || розм. Жіночі груди. 2》 Скульптурне зображення людини до пояса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бюст — Погруддя  Словник чужослів Павло Штепа
6. бюст — БЮСТ, а, ч. 1. Верхня частина людського тіла до пояса. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (Олесь Досвітній); // Жіночі груди.  Словник української мови у 20 томах
7. бюст — (франц. buste) скульптурне погрудне зображення.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. бюст — БЮСТ (верхня частина людського тіла до пояса; скульптурне зображення людини по груди або по пояс), ПОГРУ́ДДЯ. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (О.  Словник синонімів української мови
9. бюст — Бюст, -та; бю́сти, -стів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. бюст — БЮСТ, а, ч. 1. Верхня частина людського тіла до пояса. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (Досв., Вибр., 1959, 412); // розм. Жіночі груди.  Словник української мови в 11 томах