бюст
БЮСТ (верхня частина людського тіла до пояса; скульптурне зображення людини по груди або по пояс), ПОГРУ́ДДЯ. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (О. Досвітній); Старий неквапом взяв зі стола невеликий бронзовий бюст (О. Гончар); Другий чабан, майже хлопчик, із засмаглим бронзовим погруддям, приладнався збоку варити пшоняну кашу (З. Тулуб); Погруддя Олени Хобти, виконане скульптором О. Ковальовим, — велике досягнення майстра (М. Рильський). — Пор. ста́туя.
ГРУ́ДИ (молочні залози жінки), ЛО́НО поет., ПЕ́РСА (ПЕ́РСИ) поет., ГРУДЬ розм., ПА́ЗУХА розм.; БЮСТ (як частина фігури). Уже я його (дитя) тулила-тулила до грудей — що ж ти там висмокчеш? — порожнісінько!.. (Панас Мирний); Хто світле немовля живе Від лона матернього рве?.. (М. Рильський); Виразно розділені й окреслені перса уже чекали материнства (М. Стельмах); Коли ж дитина голосно плакала,.. вона розгортала пазуху і своєму ненаглядному давала грудь (С. Чорнобривець); Нічого не знає (маля), Маленькими ручицями Пазухи шукає (Т. Шевченко); Стоїть (Оксана) усміхнена, приязна, з високим бюстом (О. Гончар).
Словник синонімів української мови