гойно
Го́йно. Присл. до [гойний] — щедро, безоглядно (витрачати гроші). Українці стали дуже популярні в ріжних нічних локалях [Відня] тим, що гойно платили за дорогі трунки (Галіп, Спомини, ч. 3-4, 83)
// пол. hojny — щедрий, hojny dar — щедрий дар, hojną ręką — щедрою рукою; див. іще гойність.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.