мерва
Ме́рва. Зужита солома, яка використовується для підстилання худобі та інших господарських потреб. На зиму даємо понад шпарахами грубу верству мерви, щоби мороз їх не пошкодив (Товариш, 1908, 261)
// пол. mierzwa — 1) гній, добриво, 2) стара, зужита солома, підстилка, mierwić — удобрювати (землю); укр. діал. мерва — 1) зужита, м’ята, терта солома, підстилка, 2) гній, мервити — м’яти, терти, бгати, перетолочувати, угноювати, мервитися — 1) гнити, пріти, втрачати кормові якості (ЕСУМ, 3, 438), 2) перен. марно витрачатися, переколочуватися (день змервився — день (час) витрачено марно).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.