мерва
ме́рва
И, ж., діал. М'ята, терта або зопріла солома.
І мерва дум, ночима перетерта,
нестерпно ліловіла, ніби кнастер. (ЗД:98);
Оступить туга ненажерна —
і спробуй дати одкоша,
як нерви труться геть на мерву
і ходить ходором душ. (ЧТ:103).
Словник поетичної мови Василя Стуса