мерва
МЕ́РВА, и, ж., діал.
М'ята, терта або зопріла солома.
Лукина .. висмикнула з хлівця з загати жменю потерті та мерви (І. Нечуй-Левицький);
Коли відчинились хатні двері, на Кузьму війнуло тяжким духом перепрілих онуч, перестоялих в цеберці помий та аміачних випарів від мерви, на якій, згорнувшись калачиком, лежало теля (А. Іщук).
Словник української мови (СУМ-20)