фара

фа́ра

(франц. phare)

електричний ліхтар на транспортній машині, яким освітлюють дорогу. Від назви о. Фарос (поблизу Александрії), що в давнину славився своїм маяком.

Значення в інших словниках

1. фара — фа́ра 1 іменник жіночого роду ліхтар фа́ра 2 іменник жіночого роду будинок священика діал.  Орфографічний словник української мови
2. фара — Світлячка, ліхтар, ліхтарик  Словник чужослів Павло Штепа
3. фара — ФА́РА¹, и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги. Від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. фара — фа́ра парафіяльний костел (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. фара — (-и) ж., частіше мн. фари, фар. 1. крим., жрм. Очі. БСРЖ, 621; СЖЗ, 105; ЯБМ, 2, 463. 2. крим. Окуляри. СЖЗ, 105; ЯБМ, 2, 463. 3. мол. Легкова машина, таксі. БСРЖ, 621; ПСУМС, 72.  Словник жарґонної лексики української мови
6. фара — Приходський костьол  Словник застарілих та маловживаних слів
7. фара — I -и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги. II -и, ж., діал. Будинок, у якому живе священик. III -и, ж., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. фара — ФА́РА¹, и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги. Від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
9. фара — Фара, -ри ж. Первый изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175.  Словник української мови Грінченка