фара
ФА́РА¹, и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги.
Від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Янов., II, 1954, 139);
З глибини вулиць трамваї повзуть із синіми фарами (Гончар, Людина.., 1960, 15);
В комбайна сяють фари, Наче світлі очі (Мур., Хороші сусіди, 1948, 55);
*У порівн. Вечоріло, але безхмарне небо, як величезна фара, відбивало вденішнє світло, кидало його в міжгір’я (Ле, Міжгір’я, 1953, 74).
ФА́РА², и, ж., діал. Будинок, у якому живе священик.
Капітан Ендревді трохи заспокоївся тільки на фарі о. Федора, куди намісник запросив його поснідати й перепочити (Скл., Карпати, II, 1954, 344).
Словник української мови (СУМ-11)