фара
ФА́РА¹, и, ж.
Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги.
Від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Яновський);
З глибини вулиць трамваї повзуть із синіми фарами (О. Гончар);
В комбайна сяють фари, Наче світлі очі (І. Муратов);
* У порівн. Вечоріло, але безхмарне небо, як величезна фара, відбивало вденішнє [денне] світло, кидало його в міжгір'я (Іван Ле).
ФА́РА², и, ж., діал.
Будинок, у якому живе священик.
Капітан Ендревді трохи заспокоївся тільки на фарі о. Федора, куди намісник запросив його поснідати й перепочити (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)