манірний —
-а, -е. Позбавлений простоти і природності. || Порушення поведінки, що характеризується неприродністю та химерністю рухів і міміки. || З витонченими манерами (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
манірний —
МАНІ́РНИЙ, а, е. 1. Позбавлений простоти та природності. – Пане Ястшембський! наші вельможні панни такі манірні, такі тонні та скучні! (І.
Словник української мови у 20 томах
манірний —
МАНІ́РНИЙ (позбавлений простоти й природності), РОЗМАНІ́ЖЕНИЙ розм., ЖАНТИ́ЛЬНИЙ розм., заст. — Ходичин син — кращий за цього манірного франта Криштофа (З.
Словник синонімів української мови
манірний —
МАНІ́РНИЙ, а, е. Позбавлений простоти та природності. — Пане Ястшембський! наші вельможні панни такі манірні, такі тонні та скучні! (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
манірний —
Манірний, -а, -е Манерный. Наші вельможні пани такі манірні. К.
Словник української мови Грінченка