плебей —
плебе́й іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
плебей —
див. ХАМ.
Словник синонімів Караванського
плебей —
див. підлабузник
Словник синонімів Вусика
плебей —
-я, ч. 1》 У Стародавньому Римі – представник нижчого стану вільного населення. 2》 За середньовіччя і пізніше – широкі верстви міської бідноти. 3》 перен. В аристократичних колах – назва людини, яка походить з нижчих верств суспільства.
Великий тлумачний словник сучасної мови
плебей —
ПЛЕБЕ́Й, я, ч. 1. У стародавньому Римі – представник нижчого стану вільного населення. Вільне населення Риму, яке не входило в патриціанську общину, називалось плебеями (з навч. літ.). 2. Назва людини неаристократичного походження.
Словник української мови у 20 томах
плебей —
ПРОСТО́ЛЮ́ДИН заст. (той, хто належав до непривілейованих верств суспільства; людина неаристократичного походження), ПРОСТО́ЛЮ́ДЕЦЬ розм., ПРОСТА́К розм., ПЛЕБЕ́Й зневажл., ЧУПРУ́Н зневажл.; ХЛОП, МУЖИ́К (про людину селянського походження).
Словник синонімів української мови
плебей —
ПЛЕБЕ́Й, я, ч. 1. У стародавньому Римі — представник нижчого стану вільного населення. Вільне населення Риму, яке не входило в патриціанську общину, називалось плебеями (Іст. стар. світу, 1957, 146).
Словник української мови в 11 томах