циндра —
Жужіль, жужелиця; Р. ошурки, залізна тирса; (хто) п. іржа.
Словник синонімів Караванського
циндра —
див. іскра; нав'язливий
Словник синонімів Вусика
циндра —
ци́ндра 1 іменник жіночого роду окалина ци́ндра 2 іменник жіночого роду, істота про людину
Орфографічний словник української мови
циндра —
ЦИ́НДРА, и, ЦИ́НДРЯ, і, ж. 1. Окисел, що утворюється на поверхні металу (перев. заліза та його сплавів), нагрітого до високих температур (700 – 1300 градусів); окалина. Аж в учительській стало тісно, коли зайшов [коваль] Гаврило.
Словник української мови у 20 томах
циндра —
-и, циндря, -і, ж., діал. 1》 Жужіль. 2》 Легковажна людина; кокетлива, пуста жінка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
циндра —
ОКА́ЛИНА (окисел, що утворюється на поверхні металу, нагрітого до високої температури), ЦИ́НДРА (ЦИ́НДРЯ) діал. У сучасній металургійній промисловості очистка поверхні сталі від окалини є обв'язковою технологічною операцією (з журналу)...
Словник синонімів української мови
циндра —
ЦИ́НДРА, и, ЦИ́НДРЯ, і, ж., діал. 1. Окалина. Аж в учительській стало тісно, коли зайшов [коваль] Гаврило. За хвилину кімната виповнилась запахом вугільного диму й металевої циндри (Збан., Малин.
Словник української мови в 11 томах
циндра —
Ци́ндра, -ри и ци́ндря, -рі ж. 1) Окалина, искры, отскакивающія при ковкѣ желѣза. Вас. 182. МУЕ. І. 63. (Черниг.). Мил. М. 102. 2) Назойливый человѣкъ. Кіев. г.
Словник української мови Грінченка