Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

кухарювати

Кухарюва́ти, -рю́ю, -рю́єш

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. кухарювати — кухарюва́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. кухарювати — Кухарити, куховарити, кашоварити, ок. кулінарити.  Словник синонімів Караванського
  3. кухарювати — -юю, -юєш, недок., розм. Готувати їжу; бути кухарем або кухаркою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кухарювати — КУХАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Готувати їжу; бути кухарем або кухаркою. Вдерлись [козаки] до архирейської [архієрейської] господи та й заходились кухарювати (О.  Словник української мови у 20 томах
  5. кухарювати — ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
  6. кухарювати — КУХАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Готувати їжу; бути кухарем або кухаркою. Вдерлись [козаки] до архирейської [архієрейської] господи та й заходились кухарювати (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах
  7. кухарювати — Кухарювати, -рюю, -єш гл. Быть поваромъ.  Словник української мови Грінченка