кухарювати
ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док.: звари́ти, зготува́ти, приготува́ти, згото́вити, пригото́вити. Хівря турбувалася їжею: пекла хліб, варила страву (Панас Мирний); Хазяйка.. враз заметушилася, готуючи вечерю (З. Тулуб); Хто їх (пирогів із черницями) не їв, а ще таких, які спеціально вміє варити і приготовляти Хане Гольдбаум,.. той і думкою не здумає і в сні не виснить, яка се добра річ (І. Франко); Юрчик заходився куховарити і, розрізуючи м'ясо, пересипав його сіллю своїх дотепів і жартів (Г. Хоткевич); Дружина кухарює, а маленька Наталочка допомагає матері (О. Гончар); В кухні Мариня готовить смачну вечерю (Ірина Вільде).
КУХОВА́РИТИ (бути кухарем, кухаркою), КУХАРЮВА́ТИ розм., ПОВАРЮВА́ТИ розм.; КАШОВА́РИТИ розм. (у військовій частині або робітничій артілі). Дружині Левка Івановича, яка кухарює на котлопункті, батько Лінин сподобався своєю розсудливістю та серйозним поглядом на життя (О. Гончар); Біля вогнища куховарить жінка (А. Головко); (Макар:) До чого Михайло має охоту? (Карпо:) Любе поварювать (І. Карпенко-Карий); Кашоварить Охрім, закотивши обтріпані рукава своєї куцини (Григорій Тютюнник).
Словник синонімів української мови